"Росія розуміє: якщо зайде до нас, то отримає по зубах" - Роман Костенко

7

Там ніхто не думав про своє майбутнє. Треба було захищати Україну. Хлопці, з якими разом навчалися, які самі пішли на війну, писали смс-ки: "Все, до побачення. Нам кінець". Я взяв форму і поїхав туди, автомат вже знайшли на місці. І потрапив в аеропорт. Думали лише, що йде війна і нам потрібно захищати країну. Робили свою справу.

Незвично було бачити, як військовому, що там мене оточувало багато цивільних, яких мобілізували. Лікарі, агрономи, водії. А деякі з тих військових, хто у мирний час були "супергероями", кого спеціально для цього навчали, залишилися поза війною. Казали: "Не наша війна. Ми занадто професійні, щоб гинути у звичайних зіткненнях". Війна розділила людей на тих, хто має позицію, і тих, хто просто поговорити.

Це у всіх силових відомствах. У нас проблема підходу вищого керівництва до управління. Приходить нова політична команда - всіх, хто до цього був, прибирають. Наче ворогів. Звільняють досвідчених. От, наприклад, люди, які були з 2014 по 2019 рік в Службі безпеки, зовнішньої розвідки Міноборони, прикордонниках – їх всіх прибирають. На їх місце приходять молоді команди. Через півроку розуміють, що ці не розбираються. Команди змінюють знову.

Сильно омолодили армію, силові органи. Втратили багато досвідчених людей. Хто набрався досвіду саме на війні у найкривавіші періоди, їх просто звільнили. Як людей, які працювали на іншу систему. Це стратегічно неправильний хід. Таким омолодженням можемо прийти до того, що люди після школи керуватимуть стратегічними підрозділами. В політиці та армії потрібен досвід, щоб ефективно управляти.

По забезпеченню житлом нам потрібно шукати якусь нову формулу. Повинна працювати система службового посадового житла. Коли приходиш командиром частини, за тобою є квартира. Твій попередник має її звільнити. Це службове посадове житло, яке має закріплюватися за військовими частинами. Вони є у деяких частинах.

Тих, хто служить, маємо забезпечити службовим посадовим житло і грошима на оренду. А питання вже власного – потрібен державний підхід, щоб було кредитування з урахуванням того скільки років людина прослужила. Або своє житло давати після 20-25 років служби. Людина більшу частину життя віддала армії – має отримати квартиру.

Дуже багато є гуртожитків, службових квартир, які побудовані на 70, а то і на 90 відсотків. Деякі навіть більше, але там просто немає пожежної сигналізації. Два роки вже стоїть питання одного такого об'єкта - для військовослужбовців 142-го навчального центру Сил спецоперацій Збройних сил у Бердичеві на Житомирщині. Треба два мільйони гривень на сигналізацію і туди можна заселятися. Коли восени призначили нового міністра оборони Олексія Резнікова, я розказав про проблему. Сподіваюся, в цьому році все вирішиться.

Оцінити зможемо цього року. Побачимо як зараз подадуть Державне оборонне замовлення, наскільки швидко заключать перші контракти, наскільки ефективно виконуватимуть ДОЗ 2021. Тому що влада часто маніпулює фразою "ДОЗ виконали. Було 27 мільярдів і ми їх витратили на 95відсотків". Ніби це перемога. Ми казали міністру і його заступнику, коли до нас приходив, що виконання Державного оборонного замовлення - це не витратити кошти. Це отримати зброю, спорядження, техніку, паливо на склади. Коли акти прийому-передачі є, тоді це виконання ДОЗ. У нас 800 мільйонів гривень віддали в 2018-му році на побудову складів для боєприпасів. Складів немає, але гроші пішли. Це виконання ДОЗу?

Під кінець 2021 року влада дійсно взялася і вони там деякі питання виправили, підтягнули, закупили паливо. Подивимося як працюватимуть далі.

На комітеті ми погоджували закупівлі мастила. Потрібні були сотні тон. Тоді дізналися, що у Збройних сил один постачальник. Зобов'язали Міноборони розібратися у цьому. Вони сказали, що це єдиний постачальник. Чому? Бо ніхто не прийшов на тендер. Чому не організували? Незрозуміло. Було вигідно купувати в одного? Він ставив ціну, яку хотів. Завтра починається війна і він не постачає мастило. Танки не поїдуть. Те ж саме було, коли мали одного постачальника продуктів. На сьогодні після засідань нашого комітету, в Міноборони змогли диверсифікувати постачання і палива, і харчів.

Якщо приймуть мій законопроєкт, який найближчим часом зареєструють, "Про внесення змін до закону "Про нацспротив", де є питання тероборони. Там вийшла колізія. В законі визначено, що тероборона не може виконувати завдання на території, де ведуться бойові дії. Це абсурд. Це її основна функція.

Багато хто розуміє тероборону, ніби кожен цивільний тепер замість того, щоб ходити на роботу, раз на тиждень приходитиме на тренування. У нас більш військова тероборона. Підрозділи формуватимуться на базі уже створеної територіальної оборони. Раніше вона перебувала у складі сухопутних військ. Зараз підняли статус – це окремий вид військ. Кожен громадянин може прийти до військкомату - Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Записатися у резерв тероборони проходити там службу. У випадку війни викличуть виконувати завдання.

Тероборона посилить нашу обороноздатність. В Україні є таке поняття як всеохоплююча оборона. На випадок війни ми розуміємо, що ресурси у нашого агресора більші. Тому робимо так, щоб всі ставали на захист держави.

Справу треба довести до кінця. Провели п'ять брифінгів і не дали відповідь на ключове питання. Спочатку сказали, що не було спецоперації, був спецзахід. Потім – все таки була. Люди на це дивляться і думають: "Вважаєте нас дурнями?". Це комедія. Хлопці на передовій мають питання: чи проводити спецоперації і чи їх не "зіллють" ворогу.

Я написав звернення на тимчасову слідчу комісію, яке нічого не дало. Хоча при мені голосували, щоб дати їм охорону. Тому що їх прізвища розголосили. Це питання на декілька місяців "застрягло " у голови Верховної Ради. Написав депутатський запит на президента, щоб надали їм охорону. Верховна Рада спочатку не проголосувала за це, бо коли монобільшість чує у слово "вагнерівці", у них починається ступор. Думають одразу, що це проти влади. За тиждень прибрав слово "вагнерівці" у шапці запиту і парламент його підтримав. Охорону нададуть.

Звичайно. Це розвідка. Вона проводить найскладніші операції із захисту держави. Іноді ми не знаємо, а Росія знає хто, де і що робив. На тій території вбили терористів Гіві, Моторолу, багато інших. Такі операції завдають удару по ворожих спецслужбах, контррозвідці. Це виклик. І вони намагаються помститися.

Пам'ятаємо, як у нас 2017 року загинув генерал Максим Шаповал. Командував підрозділом Головного управління розвідки Міноборони. Його підірвали у центрі міста. В той же рік одного із контррозвідників Олександра Хараберюша у Маріуполі підірвали. Це все помста Росії та терористів за успішні українські операції.

До кожного співробітника нереально поставити охорону, щоб захищати. Головний висновок – якщо проводити спецоперації, потрібно робити все, щоб учасників не розголошували.

Спілкуємося. У нього все гаразд. Наскільки може бути нормально в такій ситуації. Коли президент країни його на камеру звинувачує, що торгував якоюсь інформацією, – це не позиція Верховного головнокомандувача. У вас є всі правоохоронні органи, всі ваші керівники – надайте цю інформацію. Через суд хай доводять шпигунство на чиюсь користь, перевищення повноважень. Це дуже серйозно. Просто заявити – це як сказати про держпереворот.

Я жодного разу не сказав, що кріт – чи Зеленський, чи керівник Офісу президента Єрмак, чи його заступник Демченко. Навіть що просто хтось злив інформацію. Потрібна тимчасова слідча комісія, щоб встановити, чому така чутлива операція зірвалася? Могли ФСБ чи КДБ цю операцію розкусити? Чи хтось з Офісу президента подзвонити кудись? А міг бути "кріт". Багато розвідників про це говорять.

Головне, щоб це не заговорили і не забули. Потрібно проводити розслідування, показувати факти. Справжнє розслідування проведуть, коли буде інша влада, прийдуть зацікавлені люди. Зараз все направлене на те, щоб захистити Офіс президента.

Від опозиціонерів, які вказують, що потрібно розслідувати. Я почав займатися цією справою, бо ці хлопці звернулися до мене. Світ спецслужб дуже тісний. Ми служили разом чи навчалися. Воювали разом.

Прийшли люди, які до цього нічим не займалися, і починають тих, хто присвятив своє життя захисту країни, звинувачувати у тому, що вони зрадники, підставляли країну. Коли так говорить Верховний головнокомандувач, розвідників це змушує захищатися. Ми – військова еліта. Пройшли нелегкий шлях не для того, естрадна еліта розповідала нам, що ми щось робимо неправильно.

Звичайно її майже немає. Ми пам'ятаємо Вотергейт. Коли Ніксон йшов з посади. Він пішов не через те, що прослуховував демократів. А тому що брехав (політичний скандал у США 1972 - 1974 роках, що закінчився відставкою президента країни Річарда Ніксона, єдиною в історії США відставкою президента. - Gazeta.ua). І зараз ключове – нам влада брехала. Голова Офісу говорив одне. Президент казав інше. Розбіжності у звітах були у ТСК. А потім до мене приходили і давили на порядність – не можна це розголошувати. Але он є хлопці, яких звинувачують, кажуть що вони діяли в інтересах іншої держави, їм ріжуть паспорти, їх звільнили з посад. Як можна створити такий прецедент, коли влада може робити з військовими все що захоче?

У нас є Служба безпеки й цілий департамент контрозвідки. Якби ефективно працювали, то робили б це. Вплив Росії або іншої країни можемо спостерігати, аналізуючи те, що відбувається. Так само можна розуміти, чи є агенти впливу, які діють в інтересах іншої держави. Кожне рішення в Офісі президента чи інших посадовців можна відслідкувати і побачити кінцевого бенефіціара. Кажуть: будемо ухвалюти Мінські домовленості у Верховній Раді. І зразу дивимося, кому це вигідно, до чого це може призвести. Закінчуємо війну, як наслідок – втрачаємо країну. Почнеться федералізація. Росія про це мріє. Щоб потім на довгострокову перспективу забрати весь Південь і Схід.

Росія розуміє, що якщо зайдуть до нас, то отримають по зубах і хтозна як їм ця кампанія відгукнеться в їхній країні. Бо просто так прогулянка про Україні не вийде. І мало залишиться держав, які не допоможуть нам летальною зброєю перед такою загрозою. Баланс похитнеться на наш бік. РФ розуміє, що краще йти політичним шляхом. Зараз у нас 40 ОПЗЖшників у парламенті. Піднімають їхні ставки, підтримують Медведчука. Хочуть на своїх умовах повернути нам Донбас, де декілька мільйони виборців. Це ще декілька десятків депутатів. Так матимуть великий вплив всередині країни. Це ефективніший спосіб. Тому підуть мінським шляхом. Треба бути напоготові, коли монобільшість голосуватиме за Мінськ, ми не можемо це допустити. Мінські угоди були потрібні на певному етапі в 2014-2015 роках. Вони відіграли свою роль - дали можливість видихнути, перегрупуватися. Але зараз це загроза національній безпеці.

Відкритого впливу немає. Однак розвідка підпорядкована президенту. Відповідно у неї завжди існує певна координація з його Офісом. Якщо існує вплив Росії на когось з керівництва Офісу президента, то це однозначно вплине і на розвідку.

Уже є напрацьований законопроєкт. Відомство треба перетворити із правоохоронного органу на спецслужбу. Коли не реагують по факту скоєння злочину. А попереджають його. Зараз про ефективність питаєш– у нас відкрито сто справ. А скільки дійшло до суду? Ніскільки, то судді погані.

Нова політична еліта не сформується за один день чи навіть за політичний сезон. Це триватиме десятиліттям. Так у нас залишилося багато старих ефективних політиків. Але ще немає нових, які вже не будуть пам'ятати, як було.

Хтось може подумати, що я кажу про новий склад парламенту. Але з цього скликання Ради 80 відсотків проходять повз нові політичні еліти.

Для прикладу спецпризначенці. На відбір заходить 40 людей. Випробування тиждень чи 10 днів. Тебе змушують робити безглузді вправи – тягнути причіп від трактора на гору і спускати його, насипати мішки з піском, робити блокпост, потім його розбирати. Часові межі не кажуть. Це все перевіряє людей на те, чи готові вони дійти до кінця. З 40 залишається максимум 10. Ці люди вже проходять підготовку. Хорошими солдатами стають сім. Вони формують ядро якоїсь групи. Так і в політиці повинно бути.