Росія не може змиритися із втратою Азербайджану

Загострення стосунків із Азербайджаном вибудовує політичну блокаду Кремля на південному кордоні РФ. Що це змінює в геополітиці - розповідає Gazeta.ua.

27 червня в Єкатеринбурзі загинули громадяни Азербайджану Зіяддін і Гусейн Сафарови, яких затримали під час спільного рейду поліції, ФСБ та Росгвардії за підозрою у вбивстві, яке сталося у 2001 році. Російський уряд досі не пояснив причин їхньої смерті. МЗС Азербайджану через це викликало посла РФ і висловило йому рішучий протест.

На думку азербайджанської сторони, Сафарови були вбиті, а ще кілька їхніх співвітчизників поранені при затриманні. Резонанс від трагедії був таким, що у країні скасували не лише всі культурно-масові заходи за участі росіян, але й візит парламентської делегації до РФ.

Згодом в Азербайджані заарештували керівника та співробітника російської інформагенції Sputnik за підозрою у роботі на ФСБ. Ще п'ятеро російських громадян були затримані за контрабанду наркотиків з Ірану та кіберзлочини.

У Кремлі вважають реакцію Азербайджану перебільшеною.

Попри це, у соцмережах та у вищих ешелонах влади обговорюють нові обмеження для мігрантів на тлі гучої "миттєвої" депортації з Санкт-Петербурга азербайджанського підлітка з усією родиною за бійку з росіянином.

2 червня силовики затримали лідера азербайджанської діаспори в Єкатеринбурзі Махіне Шихлінського, але відпустили після допиту. Генпрокуратура Азербайджану, посилаючись на дані про сліди побиття затриманих азербайджанців, звинуватила країну-агресорку в катуваннях.

Пошуки нового ворога

На відміну від Кремля, російські політики агресивно атакували Азербайджан.

"Не треба взагалі жодних заяв, просто треба щемити бізнес-ОПГ та діаспори по всій країні, мовчки і без будь-яких заяв", - заявив заступник голови комітету Держдуми з регіональної політики Михайло Матвєєв.

Це продовження старої історії, стверджував перший заступник голови комітету Держдуми у справах СНД Костянтин Затулін, Азербайджан "від самого початку не був стратегічним партнером Росії."

Незрозуміло, чому жителі такої чудової держави натовпами їдуть до Росії, злісно іронізує засновник телеканалу "Царьград" Костянтин Малофєєв.

У більшості гострих для себе ситуацій Кремль схильний шукати винних серед "інородців". Наприклад, після теракту у ТЦ "Крокус" флешмобом стали відмови від послуг таксистів чи кур'єрів, які є вихідцями із Кавказу. В агресії проти України Путін звинувачує саму Україну.

Південний Кавказ "поплив" подалі

Російські пабліки готують громадську думку до розриву з Азербайджаном: РФ, мовляв, економічно нічого не втрачає, бо частка Азербайджану у зовнішній торгівлі 0,6%, Алієв не вдячний росіянам за надбання Нагірного Карабаху, "пригріває" бунтівну до Кремля чеченську та інгушську опозиції, тягне руку за Туреччиною.

Водночас відзначається загроза для нафтопроводів по берегах Каспію.

Це може бути складовою тривалої кампанії Кремля по ослабленню Азербайджану. Після завершення бойових дій з Вірменією Азербайджан почав стрімко розвивати свою інфраструктуру, зауважив громадський діяч Расим Мусабеков. А війною проти України Росія намагається компенсувати втрату впливу на Південному Кавказі.

Кремль натякає на перегляд підсумків війни за Нагірний Карабах. Помічник президента РФ Володимир Мєдінскій, голова російської делегації на переговорах з РФ, в одному з недавніх інтерв'ю назвав Карабах "регіоном суперечки" між двома країнами, на який перетвориться і Україна у разі припинення вогню без сталого миру.

Розвалюється не Росія

Справжньою причиною загострення є небажання Кремля визнати нові геополітичні реалії, зокрема, погодитися, що втрачено вплив в Азербайджані, наголосив політолог Вадим Денисенко. За його словами, в Анкарі та в Баку завершення Карабахської війни трактують як "здачу" Росією Вірменії. Аналогічною є поразка Кремля у Сирії та в Ірані.

До слова, загострення з Азербайджаном ставить на паузу об'єднання електромереж РФ та Ірану та транспортний коридор "Північ - Південь" із Індією.

Тепер Путін потрапив у пастку, оскільки без посередництва Анкари врегулювати відносини з Азербайджаном неможливо, наголосив Денисенко, а це втрата Кремлем геополітичної суб'єктності.

"Те, що відбувається у нас, в Азербайджані та у Вірменії, це другий етап розвалу імперії, але не Росії. Процеси, запущені війною в Україні, є незворотніми", - наголосив експерт.

Акт прихватизації

Але на даному етапі, скоріш, спільні бізнесові інтереси замирять Баку і Москву, особливо якщо проти ескалації конфлікту виступить президент Туреччини, розповів Gazeta.ua провідний науковий співробітник Інституту історії НАН України Андрій Мартинов. На його думку, росіяни зацікавлені у сталих відносинах із Азербайджаном через можливість в обхід санкцій продавати нафту і газ під виглядом азербайджанських.

"Тому передчасно говорити про розрив таких зв'язків. Можливо, "Роснафта" остаточно прихопить "Лукойл", який за залишковим принципом належить азербайджанцю Вагіту Алєкпєрову", - прогнозує експерт.

Нова противага

Не виключено, що у результаті загострення Росії доведеться попрощатися не лише з Південним Кавказом, а і з Каспієм, вважає інтерн Ради зовнішньої політики "Українська призма" Михайло Сінаюк. Експерт звернув увагу на проєкт "Великий туран" (відновлення тюркомовного миру), в рамках якого Анкара і Баку вибудовують нову карту енергетичних відносин.

"На протилежному боці Каспійського моря є газовий гігант Туркменістан, який вже давно шукає шляхи виходу на європейський ринок. Європейці не менше зацікавлені в цій співпраці в рамках диверсифікації імпорту енергоносіїв. Доказом цього є візит голови європейської дипломатії Каї Каллас в Ашхабад в березні 2025 року", - наголосив Сінаюк.

Тому нинішній конфлікт між Москвою і Баку є лише епізодом ширшого політичного протистояння: Ільхам Алієв використовує послаблення Росії, Ірану та дрейф Вірменії до ЄС. Уже станом на зараз можна констатувати втрату Кремлем важелів тиску та стримування Баку в регіоні.

Ситуація, що склалася, сприяє зусиллям тюркських держав перетягти Вірменію на свій бік, що дозволить відкрити важливий для логістики Зангезурський коридор між західним Азербайджаном та його ексклавом Нахічеванем. Відтак Грузія, яка вже давно є партнером Анкари та Баку по транспортних шляхах, теж зможе розширяти співпрацю без схвалення Москви, пояснив експерт.

×