Нардеп і екс-командир батальйону "Луганськ-1" Артем Вітко - ексклюзивно про свою політичну позицію та втрату економічного потенціалу країною.

Про те, як вижити українській професійно-технічній освіті напередодні прийняття головного кошторису держави - бюджету на наступний рік - говорять багато. Нещодавно народний депутат України, голова підкомітету з питань соціальної політики агропромислового комплексу, розвитку сільських територій, науки та освіти Артем Вітко підготував закон про відновлення державного фінансування профтехосвіти в повному обсязі. Ми запитали його про перспективи розвитку цієї галузі, аграрного сектору, а також скандальні політичні перипетії останнього часу.

- З соціальних мереж стало відомо, що ви цієї осені зайняли пост президента Всеукраїнської асоціації працівників професійно-технічної освіти (ВАПП). Чому вирішили піти в освітню галузь?

- До мене, як до народного депутата України, часто звертаються по допомогу та консультації. Зазвичай, це мало відношення до військовий питань, повсякденного життя ветеранів АТО та їхніх сімей, аграрних проблем. Але на початку осені до мене звернулись працівники професійно-технічної галузі освіти. Пояснили, в якому стані зараз перебувають ПТНЗ, і це дозволило мені побачити більш широкий спектр проблем, які я можу допомогти вирішити як народний обранець. Насправді, я не розумію, як можна було довести професійно-технічну освіту до такого жахливого стану. Про цю галузь забули державні можновладці та місцеві депутати. А ще більше мене вражає, що цю проблему досі не почали вирішувати.

Чи знали ви, що на сьогодні в Україні існує майже 1,5 мільйона технічних вакансій на які немає робочих рук? При цьому ПТНЗ позбавили адекватного державного фінансування і фактично покинули напризволяще. Через критичне зниження державного фінансування у технічних начальних закладів накопичується заборгованість зарплат та стипендій, відсутня можливість оплатити комунальні послуги, студенти та викладачі вимушені працювати у холодних приміщеннях без необхідного для навчання обладнання. Складається враження, що для влади ПТНЗ - це лише джерело отримання комунального майна для продажу та "дерибану" землі.

Коли мені запропонували очолити ВАПП, я з радістю погодився, тому що ця асоціація може стати дієвим інструментом відновлення та будівництва української професійної технічної освіти. ВАПП об'єднує самовідданих професіоналів, які вже багато років опікуються питаннями підготовки кваліфікованих працівників робітничих професій.

- Чим небезпечний для України занепад професійно-технічної галузі освіти?

ПТНЗ впливають не тільки на освітню галузь, але й на економічну та соціальну. Перш за все, кваліфіковані працівники створюють "додану вартість" - реальне державне багатство. Більш того, стан економіки країни напряму залежить від кваліфікованих робітників, тому що розвиток виробничої сфери без висококваліфікованих робітничих кадрів неможливий. Без них держава втрачає свій індустріальний потенціал. Для порівняння, у Німеччині, яка є однією із найсильніших та економічно найуспішніших держав світу, майже 100% потреб профтехосвіти фінансується за рахунок державного бюджету. Тому що німці чудово розуміють значення робітників для економіки країни.

Говорячи про соціальну функцію ПТНЗ, варто нагадати, що вони не просто готують кваліфікованих працівників. У системі професійної технічної освіти дуже часто навчаються діти з багатодітних родин, діти-сироти, діти з малозабезпечених родин, діти з особливими потребами. Майже 30% учнів профтехосвіти потребують гарантованого державою соціального захисту, а ПТНЗ надають їм гуртожиток, спецодяг, можливість подальшого працевлаштування тощо.

- Яким чином ви плануєте покращити існуючу ситуацію?

Я вважаю, що професійна технічна освіта має бути одним з пріоритетів розвитку української економіки, а відсутність достойного державного фінансування ПТНЗ – по факту є знищенням цієї галузі освіти. Через це сотні педагогів та майстрів залишаться без роботи, а сотні тисяч дітей будуть позбавлені права опанувати професію.

Щоб врятувати українські ПТНЗ, перш за все необхідно збільшити фінансування технічних навчальних закладів, забезпечити студентів пристойним гуртожитком, доступним харчуванням, необхідним спецодягом, надати необхідне для навчання обладнання, розвивати міжнародне співробітництво в цій сфері, брати участь в програмах обміну досвідом з іноземними партнерами-країнами тощо.

Зі свого боку я, як народний депутат України та президент ВАПП, буду доносити суспільну та професійну думку українських громадян до відповідних державних структур, відстоювати права ПТНЗ на достойне існування, отримання нових можливостей для розвитку.

Вже зараз я підготував та зареєстрував законопроект №7268 щодо відновлення фінансування профтехосвіти з державного бюджету в повному обсязі. Це дозволить зберегти галузь від абсолютної деградації та знищення в цей не простий для української держави та освіти час. Наразі працюю над тим, щоб донести до усіх народних обранців важливість цього законопроекту та заручиться їхньою підтримкою під час голосування.

- На початку бесіди ви згадували, що до вас за допомогою зверталися українці з приводу аграрних питань. Як ви ставитеся до продажу землі сільськогосподарського призначення і що, на вашу думку, має включати в себе земельна реформа?

- Сама суть земельної реформи полягає у створенні в Україні умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі. Вона має забезпечити формування багатоукладної української економіки, включати раціональне використання земель та охорону ґрунтів від втрати родючості. Сучасний стан українських земельних ресурсів залишає бажає кращого. За останні 130 років чорноземи в Україні втратили 30-40% гумусу, тому вже перейшли в розряд ґрунтів із середньою родючістю. І це лише мала частина жахливих статистичних даних. Виходячи з цього, я вважаю, що необхідно створити в Україні Державну службу з охорони ґрунтів, яка візьме на себе повну відповідальність за стан земельних ресурсів.

Загалом же існуюча ситуація в агрокомплексі України призводить до продовження "тінізації" земельних відносин, криміналізації цього ринку та, як наслідок, масового ухиляння від сплати державних податків. Необхідно, щоб нове законодавство враховувало інтереси українських фермерів. В Україні повинен працювати цивілізований ринок землі, але при цьому головне завдання держави – встановити чіткі умови діяльності на ньому і жорстко контролювати дотримання їх.

Під час проведення земельної реформи будуть суттєво змінюватися форми власності на землю та структура землеволодіння і землекористування. Для її проведення необхідне здійснення широкомасштабних ринкових перетворень, які неможливі без активної участі науковців аграрного профілю, фермерів, інших працівників аграрної сфери. Українські громадяни мають активно включатися у законотворчі процеси, щоб завадити можливому просуванню олігархічних інтересів.

Дозволити вільний продаж земель сільськогосподарського призначення зараз, при жебрацькому фінансовому становищі особливо сільського населення України, буде нерозумно. В такому разі кінцевим вигодонабувачем буде той, у кого більше грошей. Тобто іноземний власник чи місцевий олігарх. На мою думку, земля – це національний ресурс, тому набуття права володіння нею повинно бути особливим та контролюватись українськими громадянами.

- Нещодавно парламент звільнив з посади голови комітету фінансової та банківської політики члена вашої фракції Сергія Рибалку у зв'язку з розслідуваннями СБУ щодо підконтрольних йому підприємств і торгівлі ними в ОРДЛО. Чи голосували ви за цю постанову і яка ваша оцінка даної ситуації?

- Так, я голосував за відставку Сергія Рибалки і як бойовий командир та просто громадянин, вважаю злочином проти держави те, що людина, будучи членом українського парламенту, сприяє або торгує з сепаратистами. Однозначно, такі дії я вважаю спонсоруванням тероризму, і якщо СБУ доведе торгівлю в ОРДЛО підприємств, що підконтрольні Рибалці, то кримінальна відповідальність для нього і членів його родини має бути неминучою. А я хочу зазначити, що власником "S.Group" є родина Сергія, генеральним директором – його брат Дмитро. Мені вдвічі прикро, що Сергій виявився дволикою людиною. Адже, ми йшли до парламенту в одному списку, і поки ми з хлопцями відстоювали нашу землю, схоже, Рибалка за нашими спинами вже малював схеми роботи в ОРДЛО.

- Свого часу "прогриміла" ваша публічна заява про відкликання свого голосу від скандального законопроекту про приватизацію торгової мережі "АТБ". Цей неоднозначний законопроект зі звинуваченнями у начебто торгівлі в ОРДЛО, з ваших слів, попросив вас підписати якраз Сергій Рибалка. Чим закінчилася та історія?

- Так, я підписав свого часу законопроект за особистим проханням Сергія Рибалки. Він зіграв на моїх емоціях, переконуючи, що "АТБ" начебто торгує на окупованих територіях. Тоді я був молодим політиком, прийшов в парламентський зал одразу після фронту і, не розібравшись, підписав. Але потім зрозумів, що Сергій мене втягнув у свій сімейний конфлікт. І ми разом з групою народних депутатів відкликали свої підписи під цим ганебним законопроектом. "АТБ" не торгує на окупованих територіях та з початком війни втратило всі свої активи там. Але сімейний конфлікт - сімейним конфліктом, але коли з'являється розслідування СБУ, вже заарештовані перші підозрювані - топ-менеджери компанії "S.Group", ми побачили резонансні журналістські розслідування про торгівлю підприємств цієї корпорації на окупованих територіях, то після цього Рибалка – це Фантомас української політики.

×