Координатор громадянського руху "Спільна Справа" Олександр Данилюк в інтерв'ю Gazeta.ua розповів, чому він скептично ставиться до перспективи мітингу учасників Врадіївської ходи на Майдані Незалежності, а також чому опозиція не підтримала належним чином цих активістів.
"Революційний момент або є, або його немає, - говорить Данилюк. - На мітингу учасників Врадіївської ходи його не було, і це треба було зрозуміти. Давайте дивитися реально на речі, коли є революція, то люди не гуляють по місту".
Чому немає революційного моменту? Від чого це залежить?
Ще 18 травня ми зробили висновок. Розраховували на те, що приїде організована партійна спільнота, яка, власне, їхала на революцію. Адже тоді заклики були саме такі. Ми поширили 40 тисяч листівок, що збираємося залишатися. Також установили 20 наметів. Вони стояли там півдня. Потім вони всі зібралися, уся всеславна партійна гвардія, і поїхали по домах із цієї революції. Ми залишилися. А чим закінчилося - всі знають.
Чому зараз немає підтримки?
Хочу сказати відверто, коли з'явилася ця ініціатива Врадіївська, ми від початку ще сказали, що революції з неї не вийде. Але ми її підтримуємо, бо підтримуємо цих людей в їхньому щирому прагненні змінити ситуацію. Але ситуація показала, що нам потрібно розбудовувати мережу громадянського суспільства, тобто солідарності громадян, які не будуть залежати від того, що їм скажуть у партії.
У першу ніч мітингу на Майдані була унікальна ситуація. На акції був дядько один зі "Свободи", якого тут затримали, і який сказав, що у нього будуть неприємності в партії. Мовляв, що у них будь-яка участь у протестних акціях має бути санкціонована політичною партією. То для чого такі партії, які санкціонують людям, брати їм участь в акціях, чи ні? Тобто ця політична сила орієнтована на протести, чи на що вона орієнтована? Із ким тоді вони погоджують свої протести?
Погоджуєтесь, що знову виникла унікальна ситуація, коли люди самі самоорганізувалися, без партійних вказівок? Щось схоже було під час "мовного Майдану"...
Це схоже на "мовний Майдан", і тому я скептично ставлюся до його перспективи. Тому наше головне завдання - це зробити так, щоби ті люди, які прийшли зі своїми реальними проблемами, отримали допомогу. Це мінімум, який ми повинні забезпечити. Так, люди були не проти виступити каталізатором революційних процесів. Але сьогодні ми можемо щиро сказати, що цього не трапилося. Але в них, крім бажання глобальних змін, є бажання вирішити особисті проблеми. І ми повинні їм допомогти.
Скільки ще "Врадіївок" треба, щоб таки вже була справжня революція?
Питання не в поштовсі. Тому що Врадіївка була достатньо потужним поштовхом. Її можна було використати як революційний момент. Але відсутність у тих, хто дійсно бажав, такої можливості стало цьому на заваді. Я вважаю, що наша організація однозначно як така, що ставить перед собою завдання саме революційних змін, бажала це зробити. Однак у нас немає достатньої організаційної структури в Україні. Є проблема, тому що ми розросталися як самоорганізована спільнота. У нас горизонтальна структура, яка не здатна достатньо швидко мобілізовуватися. У більшості областей у нас узагалі вертикальних структур немає, тільки зараз їх починаємо будувати.
Опозиція не підтримала врадіївських активістів, бо їм не дозволили партійні прапори чи вони розуміють, що це безперспективно?
Я думаю, що питання не у прапорах. І знову ж таки, чому вимога щодо не використання партійної символіки така важлива? Тому що, на жаль, хіба-що за винятком "Свободи", всі інші партії грішать тим, що просто купують активістів, а саме "прапоротримачів". Нам не потрібні ці люди, від них немає користі. Так, їх можна нагнати тут 5 тисяч, але вони не коштують навіть одного з тих, хто прийшов щиро. Що, вони будуть битися з "Беркутом"? Звісно, що за 50 гривень ніхто на це не погодиться.
Які ваші прогнози? Скільки ще днів триватиме ця акція на Майдані і чим вона закінчиться?
Сюди приїхали люди, в яких такі проблеми, що я сумніваюся, що вони її припинять. Тут у деяких людей діти по 7 років у СІЗО сидять, тому звідси вони добровільно не підуть.
Можливо, до них підтягнуться ще й з інших регіонів люди з подібними проблемами?
Насправді з інших регіонів тут не треба нікому приїжджати. Тут у Києві сотні, а, можливо, й тисячі людей, які мають схожі проблеми. Однак вони не з'являються. Тому що надії немає. Говорять про те, що пасіонарних людей дуже мало, які дійсно можуть іти до кінця. Так, їх мало, але насправді для того, щоб зробити революцію, достатньо не те, що там трьох - 1% від населення України. Наше завдання якраз організувати цей 1%, і це треба вже робити.
4 
8759
Коментарі
30