Чому велика кількість поданих законопроектів — це не завжди добре? Про що свідчить низька підтримка урядових ініціатив парламентом?
Що таке фінансовий популізм і як сильно він "стрибнув" у Верховній Раді дев'ятого скликання.
Про це Gazeta.ua у сотий день роботи парламенту говорить з головою громадської організації Комітет виборців України Олексієм Кошелем.
Які висновки про Верховну Раду дев'ятого скликання з огляду на 100 днів її роботи ми можемо нині зробити?
Попри те, що політики одні гордилися турборежимом, а інші — в ньому звинувачували, за кількісними показниками ВР працює фактично на рівні 8-го скликання.
Попередній парламент ухвалив 60 законопроектів за 3 перші місяці, 9-го скликання — 72. Натомість у цьому скликанні було на 10 пленарних засідань більше, тобто показники цілком співмірні.
Минулого скликання за 3 місяці зареєстрували 1 831 законопроект. Ми це критикували й вказували, що багато законопроектів нагадували ознаки законодавчого спаму.
Зараз ситуація краща — за 3 місяці зареєстровано лише 1 193 законопроекти, але, попри все, цифри залишаються достатньо високими.
Поясність, хто це робить і для чого? Щоб створювати видимість роботи?
Різні причини. По-перше, у перші місяці роботи Верховної Ради масово перереєстровують старі законопроекти.
Часто це просто звичайний законодавчий спам. Депутати реєструють законопроекти, щоб звітувати перед виборцями. А потім вражати їх цифрами, говорити: "Я є автором понад 100, понад 200 законопроектів". У попередньому скликанні було декілька депутатів, які зареєстрували понад 300 законопроектів, це приблизно 2 щотижня. Ці депутати навіть не встигали їх читати. Це ж не тільки текст законопроекту, це і пояснювальні записки, і порівняльні таблиці. Ще може бути відповідь Міністерства фінансів, наукового головного експертного управління — тобто навіть фізично читати такий обсяг роботи він не міг.
Повернімося до цього скликання.
Характеризуючи ці перші 3 місяці Ради, можемо відзначити різкий стрибок фінансового популізму. Частина зареєстрованих законопроектів надходять до Міністерства фінансів. Воно дає свій висновок про вплив законопроекту на дохідну чи витратну частину бюджету. Ми подали офіційний запит до Мінфіну й отримали просто вражаючий висновок. Упродовж 29 серпня-19 листопада міністерство надало 447 висновків, 236 з них визнавали законопроекти такими, які неможливо реалізувати. Депутатські фантазії — це добре, але 53% законопроектів просто нереалістичні. Це просто хвороба популізму, яка з кожним роком все більше прогресує. Плюс недосвідченість низки народних депутатів, що дає можливість такого процвітання депутатських фантазій.
Але чому ми говоримо про стрибок фінансового популізму? Ми проводили аналіз: у 2016 році старий парламент від Міністерства фінансів отримав 34% негативних законопроектів, у 2017 році — 32%. І ми бачимо, що цифра різко стрибнула і складає 53% — це дуже серйозна цифра, яка вказує просто на низьку якість законодавчої роботи й процвітання хвороби популізму.
Якщо оцінювати за іншими показниками парламент, ми бачимо, що візуально й очевидно для всіх зменшується негативна практика голосування за інших депутатів.
Кнопкодавство тобто.
Це називається чомусь таким жартівливим терміном "кнопокодавство". Але дуже хотілося б, щоб суспільство сприймало такі факти, виключно як злочин. Якщо я завтра підроблю паспорт або інший документ, за це передбачена відповідальність, зокрема кримінальна. За голосування замість інших, фактично підробку законопроектів, — депутат щонайбільше отримає санкції. Невиплату зарплати або штраф, як це було в останніх випадках. А насправді йдеться про достатньо серйозний злочин.
Ще два вкрай негативні висновки. Перше — це практика голосування всліпу, вона не лише продовжилася, але й набула достатньо широкого формату. Тобто голосування за законопроекти не читаючи, і в сесійній залі, і в парламентських комітетах.
Другий, і основний висновок наших досліджень, — це дуже низький рівень підтримки урядових законопроектів. Уряд Яценюка за перші 3 місяці отримав 26% підтриманих законопроектів, а в уряді Гончарука цей показник складає лише 14%, тобто майже вдвічі менше. При тому, що й уряд Яценюка, й уряд Гончарука подав приблизно однакову кількість законопроектів. В окремих дослідженнях законодавчої роботи уряду Гройсмана ми отримували 40-45%.
Нині показник 14% вказує, що парламент і уряд працюють не як одне ціле, а як конкуренти. А можливо в багатьох питаннях і як вороги.
Ви зазначили, що вкрай низький показник підтримки урядових законопроектів. А який показник вищий — від депутатів чи від Офісу президента?
Від депутатів.
Президент Зеленський за перші 3 місяці вніс 45 законопроектів, президент Порошенко — 20 законопроектів, тобто законодавча активність президента збільшилася вдвічі. Але якщо говорити про ухвалені, то у Зеленського 11, у Порошенка — 14. Тут треба детальніше дивитися, які законопроекти підтримали і які поки що затримують, але це показує, що влада не має чіткої стратегії, бачення, плану.
У парламенті 8-го скликання була коаліційна угода, яку всі критикували, говорили, що вона недосконала, що вона багато в чому нереалістична. Але перепрошую, впродовж першого року було принаймні намагання керуватися цією угодою. За перший рік коаліційну угоду виконали на 34% — це дослідження нашої організації, ми детально аналізували. Зараз жодного подібного плану немає, не можна у законодавчому полі вирішувати все й одразу.
Депутати, які голосують усліпу, намагаються дуже швидко сподобатися виборцю, щоб не впав рейтинг довіри до них? Чи є якась інша причина?
Голосування всліпу — це проблема не лише парламенту цього, це й проблема попередніх.
Природно, коли в парламент приходить фахівець із зовнішньої політики, і не може розумітися в питаннях проблем системи охорони здоров'я, окремих видів спорту й культури. Є певна спеціалізація депутатів. Але мене неприємно вражає факт, коли профільний комітет, який спеціалізується на тематиці, також голосує всліпу. Як приклад — із виборчим кодексом. Ми побачили дуже поверхневу роботу. Прогнозую, що в разі невнесення змін до кодексу найближчим часом, після наступних загальнонаціональних виборів ми матимемо серйозну дискусію про те, що треба відмовлятися від відкритих списків. Тому що ця система себе не зарекомендувала, а профільний комітет підходив до цього питання просто поверхнево.
Які є три головні завдання на наступні 100 днів для ВР?
Завдання номер один — це розробити з урядом спільне бачення кроків законодавчої роботи. Це не лише питання успішності реформ, це питання людських життів. Хочу нагадати, що Верховна Рада минулого скликання 4 роки ухвалювала законопроект про протимінну діяльність, а від цього залежали життя тих людей, які підіймали вибухонебезпечні предмети, зокрема й цивільних і дітей. Тому пріоритети мали б бути розставлені.
Пріоритет номер два — внутрішньопарламентська реформа, про яку всі забули. Кожна нова команда приходить й говорить: "Ми нові, ми чесні, для нас не принципове питання прозорості парламенту, ми ж прийшли зі своїми ідеями". Це все красиві слова, але треба провести повноцінну парламентську реформу, щоб розв'язати хронічні проблеми.
Це може бути ухвалення рішення не більшістю конституційного ладу, тобто 226 голосів, а більшістю від присутніх у сесійній залі. Це оптимізація кількості парламентських комітетів, тобто кількість керівників комітетів має дорівнювати кількості портфелів в уряді, тоді буде більш системно налагоджена робота. Скажімо ліквідували Міністерство сім'ї, молоді і спорту, аргументуючи як непотрібне, натомість у парламенті зберегли комітет сім'ї, молоді й спорту для того, щоб працевлаштувати депутатів-спортсменів.
2 
8759
Коментарі