ООН хоче задовольнити всіх. Що насправді відбулося на третю річницю російського вторгнення в Україну

Голосування в ООН по різних варіантах резолюцій щодо російської війни свідчить про наявність кількох сценаріїв розвитку подій, кожен з яких може стати основним. Чому зберігається стратегічна невизначеність і до чого тут Близький Схід, розбиралася Gazeta.ua.

Щоб розібратися з резолюціями, варто зауважити: 24 лютого 2025 року засідали Генеральна Асамблея (ГА) ООН і Рада безпеки (Радбез) ООН. Темою зібрань стало досягнення миру в Україні.

На розгляді ГА було два проєкти резолюції: спільна від деяких країн Європи та України та резолюція від США.

Перший, європейський проєкт, містив стурбованість наслідками війни і заклик до Росії вивести війська з території України та дотримуватися Статуту ООН.

Другий містив звернення до учасників конфлікту про припинення бойових дії, але не називав їх.

До того ж, документ доповнили правками: про відданість суверенітету і територіальній цілісності України у міжнародно визнаних кордонах, про справедливий і міцний мир відповідно до Статуту ООН і про повномасштабне вторгнення РФ замість нейтрального "конфлікт".

Таким чином, на рівні Генасамблеї ООН було нівельовано новий підхід США до російської війни в Україні.

Чому ж Рубіо зрадів?

Адміністрація Трампа відігралася того ж дня на Радбезі, котрий схвалив їхній варіант резолюції без коректив. Держсекретар США Марко Рубіо зазначив: американська резолюція не містить антагонізму, як альтернативна. "Метою ООН має бути припинення конфліктів, а не їхнє загострення", - пояснив він.

Інтерпретація росіян цікавіша. Як зазначив постпред РФ в ООН Василь Небензя, так "оформлюється багатополярний світ". Заступниця українського міністра закордонних справ Мар'яна Беца не стала заперечувати історичність моменту: "Ухвалювані рішення визначать майбутнє України, Європи і всього людства. Сьогодні Україна бореться за світ націй, котрі не поділені на хижаків і жертв".

Бенефіс багатополярного світу

Обриси майбутньої багатополярності можна зчитати з результатів голосування за три резолюції. На рівні Генасамблеї ООН позиція США вперше з 2022 року була аналогічна російській, - обидві країни проголосували проти європейсько-українського проєкту резолюції. Аналогічно висловилися Угорщина, Північна Корея, Білорусь, Ізраїль, Судан, Нігер, Нікарагуа та інші.

Проти редагованого американського проєкту резолюції виступили РФ, Судан, КНДР, Білорусь, Буркіна-Фасо, Малі та інші. Сполучені Штати від голосування утрималися.

До Генасамблеї ООН входять 193 держави. Таким чином, більшість ГА у той чи інший спосіб не підтримала жодної з резолюцій. Утрималися під час голосувань: Китай, Бразилія, Сирія і Кувейт (країни також презентували позицію держав Перської затоки), Бангладеш, Казахстан, Монголія, Оман, Катар, Пакистан, Саудівська Аравія, ПАР, Шрі-Ланка, Індія та інші. А от Індонезія і Малайзія, де, до слова, зараз із візитом перебуває російський ексміністр оборони Сергій Шойгу, підтримали обидві резолюції. Як і Туреччина, котра раніше запропонувала себе як посередницю, а нині в ООН хвалилася "дипломатичними досягненнями".

Без домішок

На рівні Радбезу ООН продовжився розкол, оскільки американська резолюція була ухвалена 10 голосами з 15: США, РФ, Китай, Південна Корея, Гаяна, Сьєрра-Леоне, Сомалі, Пакистан, Панама, Алжир. Утрималися Данія, Франція, Словенія, Греція і Велика Британія.

Члени Радбезу намагалися повторити маневр із поправками, котрий виявився успішним на рівні ГА. Так, представниця Великої Британії розкритикувала "зрівнялівку" щодо оцінки дій Росії та України, котра є в американській резолюції. Представник Франції наголосив, що мир не може бути рівнозначним капітуляції, тому важливо визначити, хто - агресор. Натомість представниця США заспокоїла: така резолюція є "символічним першим кроком до миру".

Цікаво, що представник Росії мав поправки і до цього тексту американців, зокрема, про "викорінити корінні причини української кризи". Оскільки їх не підтримали, російська сторона наклала вето на пропозиції європейців. Відтак текст резолюції, ухваленої Радбезом ООН, був американським без коректив.

І саме цей документ є обов'язковим, порівняно з рекомендованими від ГА ООН. Отже - що, власне, ухвалили?

"Геній здорового глузду"

У резолюції американців підписанти оплакують трагічну загибель людей у ході конфлікту між РФ та Україною, підтверджують, що головною метою ООН за її Статутом є підтримання міжнародного миру і безпеки, а також мирне врегулювання спорів та закликають до якнайшвидшого припинення конфлікту і надалі до справжнього міцного миру між Україною та РФ.

"Сильний" не значить "правий"?

На засіданнях ООН 24 лютого 2025 року став зрозумілим не факт існування розбіжностей між різними країнами світу - вони завжди були - а відсутність дієвих інструментів їх подолати.

Особливо це простежується у дискусії навколо двох резолюцій. Прибічники європейсько-українського варіанту наполягали на тому, що агресор має бути засуджений. "Мир настане, як тільки Росія припинить бойові дії. Щоб гарантувати що "сильний" не значить "правий", необхідно поважати всі принципи, котрих маємо дотримуватися нині і в майбутньому", - пояснила спільну позицію європейських країн і Великої Британії спецпредставниця МЗС Нідерландів Еріка Схоутен. Адже, - наголосив представник Японії, - Статут ООН є основою всіх міжнародних відносин, котрий Росія грубо порушила.

Натомість представник КНДР (Північної Кореї) звернув увагу на постачання Україні Заходом зброї на 200 мільярдів доларів США. "Факт ясно показує, хто руйнує і знищує безпеку у Європі", - заявив він. Делегат від Південно-Африканської Республіки (ПАР) звернув увагу, якщо досі немає позитивних результатів, чому б не спробувати інший підхід.

Уявлення не мають

Представник Канади поцікавився: "Мир, може, і буде, але який: на принципах Статуту ООН чи нав'язаний?" Схоже, чіткої відповіді на рівні ООН немає. Але є новий тренд - чимало держав виступають за участь України у мирних переговорах. Про це заявив представник Чехії від імені ще кількох країн Європи. Утім, на засіданні ГА ООН Європа не виступила єдиною. Так, представник Швеції оголосив спільну з Данією, Фінляндією, Ісландією і Норвегією позицію: Україна повинна брати участь у переговорах, а Європа - в ухваленні всіх рішень, котрі впливають на її безпеку.

Американська резолюція може бути сигналом до наступного етапу в переговорах з Росією. Повідомлення про нову зустріч делегацій двох країн в Саудівській Аравії почали з'являтися тільки після новин про ухвалу резолюції на Радбезу ООН. І не просто так.

Паралелі із Близьким Сходом

У листопаді 2024 року американці заблокували ухвалену Радбезом ООН резолюцію по Близькому Сходу, оскільки вона не містила жорсткої прив'язки між припиненням вогню і звільненням заручників. За два дні до того РФ теж заблокувала американську резолюцію по Судану. Перепалка між країнами точилася навколо шляхів досягнення миру і призвела у підсумку до ухвали у грудні 2024 року Генасамблеєю ООН однієї з найдієвіших резолюцій по Сектору Гази. Чинна на даний момент угода між Ізраїлем і ХАМАСом про тимчасове припинення вогню є наслідком цього. Тому Кремль має підстави побоюватися маневрів США і водночас готовий робити кроки назустріч. Можливо, резолюція Радбезу є для росіян однією з гарантій, що Вашингтон їх не "кине".

Не тільки глядачі

США намагаються зберегти статус лідера світу з урегулювання конфліктів на підставі досягнень на Близькому Сході. Однак цього недостатньо: конкуренти з китайсько-бразильської платформи "Друзі миру" наступають на п'яти. Під час розмови з Путіним 24 лютого Сі Цзіньпін анонсував засідання платформи у Нью-Йорку. Плюс новий раунд переговорів американців і росіян в Ер-Ріяді.

Чи буде від США запрошення до них української сторони? Президент Дональд Трамп натякає - так, оскільки анонсує близьку зустріч із українським президентом Володимиром Зеленським. Попри всі зрушення американців у мирному треку, головування 24 лютого 2025 року в ООН показали, що їхній варіант не є єдиним можливим. Якщо Дональд Трамп хоче бути ексклюзивним джерелом миру, ризикує потрапити у залежність від Росії більшу, ніж залежність Києва від Вашингтона. Якщо ні - йому доведеться зважати на позицію інших країн, у тому числі - нашої. Котра була чітко виявлена на засіданнях Генасамблеї ООН 24 лютого.

×