Швидше за все, тимчасова. Вона не пов'язана з жодною політичною силою, не має підтримки. Її не обирали міністром. Була заступником, але її якості формувати повноцінну державну політику фінансів ніхто не перевіряв. Зі своєю роботою заступника міністра впоралася добре. Створила портал e-Data, відповідала за багато прогресивних речей. Але це не те саме, що формувати державну політику у цій галузі. Логічно, якби її замінили за рік повноцінним міністром.

Зважаючи на ситуацію у Верховній раді, це буде важко зробити. Вона уже не перший виконувач обов'язків у цьому уряді. Знайти голоси за повноцінного міністра у неробочій коаліції можна за двох умов. Або кандидат буде всіх влаштовувати, або сильно натиснуть на депутатів. Ні того, ні іншого не буде. Усе буде залежати від того, наскільки її роботою будуть задоволені прем'єр-міністр та президент. Якщо ні - можуть внести іншу кандидатуру.

На посаді міністра фінансів має бути людина, яка вміє і може собі дозволити говорити "ні". Олександр Данилюк виявився такою фігурою. Коли йшов на посаду, ніхто не очікував, що він буде бійцем. Спромігся на багато речей, які потребували великої сміливості. Замахнувся на податкову. Це стало головною причиною звільнення.

Щодо Маркарової є побоювання, що вона цього не зможе. Вона - неповноцінний міністр і не має тилу: політичної, адміністративної підтримки. Нема на кого спертися.

Дотепер її цінували за вміння домовлятися, неконфліктність. Із нею домовлялися, коли не могли домовитися з міністром. У цьому сенсі може не бути достатньо впертою, щоб протистояти зазіханням різних політиків.

Це найбільше питання. Данилюк скаржився, що президент хотів нав'язати йому заступницю. Якщо Маркарова погодиться на це призначення - це буде поганою ознакою для всієї податкової реформи. Люди з системи не можуть її робити.

Є підстави для розбудови його кар'єри в Україні. Він зробив на своїй посаді багато хорошого. Про це всім повідомив - пропіарився. Але чи схоче тут залишитися - питання до нього.

Він уперше відсторонив податкову від підготовки податкового законодавства. Цю систему створив Азаров. Це був конфлікт інтересів. Податківці не мають права розробляти для себе закони. Вони цим користувалися для збільшення своїх корупційних можливостей. Яресько це ламати не хотіла. Данилюк це зробив.

Він зламав корупційну схему з вибірковим поверненням ПДВ. На це ніхто не наважувався. Обперся на бізнес, громадськість, президента і зробив це. Тому мав великі конфлікти у парламенті. Окремі депутати і фракції сильно опиралися. Зокрема, група "Відродження" на чолі з Хомутинніком.

Третє - він не зайнявся спрощеною системою оподаткування. Натомість зосередився на масштабних порушеннях. Багато говорили, що велика "тінь" через спрощену систему оподаткування. Такі лобісти і зараз розповідають це у Кабміні та Верховній Раді. Їм вдалося частково переконати у цьому прем'єр-міністра. А Данилюк бачив справжні проблеми і цим не займався. Добре, бо це хибний шлях. Спрощення системи ПДВ багато тіньової економіки не знищить, а робочі місця - може.

Окрім особистих амбіцій, основною причиною стало вперте намагання реформувати податкову і митну служби, викорінити звідти дух Азарова. Податківці пручалися. Із цим пов'язане і намагання призначити заступника з податкової сфери. Він би вводив у систему свої ідеї. Уманський і Воробей (кандидати на посаду заступника Данилюка. - Gazeta.ua) кваліфіковані. Але їхні підходи до реформування сфери відповідають системі Азарова. У нас податкова - це держава у державі. Напівкримінальний елемент. Її здолати без політичної підтримки дуже важко. На певному етапі наш прем'єр отримав на посаді голови податкової свою людину. І різко змінив курс. Сказав, що його влаштовує робота податкової та митниці і треба робити лише косметичні реформи, які придумали самі митники. Це хибний шлях.

У січні він відмінив затверджені Кабміном концепції реформування податкової та митної служб. Тоді цей конфлікт і розпочався.