Сьогодні, 9 липня, президенту України Віктору Януковичу виповнюється 61 рік. Українські митці розказали Gazeta.ua, що подарували б та побажали главі держави.
Віталій Капранов, письменник, 44 роки:
- Подарував би книжку. Книжка — найкращий подарунок. А от яку книжку — це вже головне питання. Мені здається, що Віктору Януковичу бракує розуміння, що світ дуже складний. Йому треба розпочати з українських казок. Тому що на рівні сприйняття казки виховують в дитині розуміння того, що є добро, є зло, такі перехідні положення. Крім того, казки ще вчать, що нема безнадійних людей. Якщо Вітька дурак, то завтра може опинитися президентом наприклад. Чи навпаки, порядною людиною раптом може стати.
Щоб сприймати літературу, треба мати якусь кваліфікацію, тому звісно людині, яка не читала книжок ніколи, зразу замахуватись на шедеври не варто. Якщо він постарається і засвоїть казки, то ми би порадили йому Астрід Ліндгрен "Пеппі Довгапанчоха" в перекладі Ольги Сенюк. Це неймовірна книжка. Вона відкриває абсолютно інший погляд на українську мову. Тобто ти розумієш, наскільки вона смачна, наскільки вона класна. Ми на цій книжці в дитинстві виросли і завдяки їй ми полюбили українську мову. Щоб він зрозумів, що мова - це не тільки спосіб плутати географічні назви чи віддавати команди. Вона сама по собі вже є цінністю. До серйозних книжок він ще не доріс. І подарували б, звісно, свою книжку, як же не подарувати? Нову книжку "Щоденник моєї секретарки". Щоправда вона тільки в електронному варіанті, ну от електронну і подарували б.
Побажали би взятися за розум. Тому що ейфорія від того, що він - президент, повинна пройти. У його попередника вона не пройшла і так він п'ять років пишався. Годі пишатися, що ти - президент, треба працювати. Президент — це велика робота. На превеликий жаль, попередник його цього так і не зрозумів. Янукович іде тим самим шляхом і приїде туди ж, якщо не візьметься за розум.
Галина Вдовиченко, журналістка та письменниця, 52 роки:
- Я би йому подарувала запрошення на один з солідних книжкових ярмарків світу. Скажімо, у Франкфурті, Варшаві чи Парижі. Щоб він туди поїхав і подивився, як на державному рівні презентують літературу країни. Щоб його як главу держави взяла здорова злість, і він відчув, що нам є, що показати, а ми завжди виглядаємо, як бідні родичі. І тільки завдяки зусиллю окремих видавництв ми можемо мати гідне обличчя.
А по-друге, я би йому подарувала ідею, яка могла би вплинути на його рейтинг, не в порівнянні з цими усіма бігбордами, що є порожньою витратою грошей. Створити державний інститут, які мають всі країни, щоби перекладати свою літературу і представляти її у світі. Заохочувати перекладачів, надавати їм гранти, платити їм за переклади нормально. Так, як роблять абсолютно всі країни, окрім України. Державу абсолютно не обходить, як виглядає література в світі. І тому Україна практично і не присутня ніде, тільки окремі імена. І всім здається, що Україна не продукує ніякої літератури, тут люди мало читають, мало пишуть, а це не правда.
Побажала би подумати про завтрашній день. Доведеться, мабуть, за якісь речі нести відповідальність. Я йому бажаю бути більше прагматичним і у відношенні до себе особисто.
Андрій Кокотюха, письменник, 40 років:
- Футбольний м'яч у нього є. Читати він не вміє, тому дарувати книжку йому не має сенсу. Дарувати йому художній фільм, значить треба йому давати інструкцію, як його сприймати, а інструкцію він не прочитає, тому що безграмотний. Людину, яку нічого не цікавить, яка не знаходиться в моїй системі координат, не знаю чим привітати з днем народження. На страусові туфлі в мене не вистачить, кенгуру у нього є. Я не певен, що я взагалі на це якось відреагую, хоча б тому, що він мені на день народження так само нічого не дарує. Тобто для мене це не свято, але і не горе.
Марія Василівна Матіос, коли вона зустрілася з ним, сказала, що їй він дуже цікавий як персонаж літературного твору. Мені він абсолютно не цікавий, ані як літературний персонаж, ані як людина. Якщо від мене будуть справді вимагати подарунок, я пораджу книгу Джорджа Орвелла "Ферма тварин" в українському перекладі. І нехай Ганна Миколаївна Герман йому читає кожен день, чи коли у нього обідня перерва. Причому з коментарями: "Вікторе Федоровичу, це Вас абсолютно не стосується".
Побажаю, щоб його осяяло і щоб він звільнив Табачника.
Сашко Лірник, казкар, 48 років:
- Привітайте його від мене. Гарну кар'єру зробив.
Подарував би йому книжку Всеволода Нестайка "Тореадор із Васюківки". Хай вчиться українцем бути. А краще поему Шевченка "Гайдамаки" і "Сон". Тому що в свій час вони на мене справили враження, заставили задуматись, зробили українцем. У всіх є шанс стати українцем. Коли він (Янукович) зрозуміє, що це його Батьківщина і не може бути власного маєточку у "Межигір'ї" окремо від усіх, може тоді щось зміниться у нього.
Побажав би, щоб він чесно відсидів свої 5 років і пішов. Я не хочу лаяти людину. Він все-таки в житті добився. Побажав би, щоб він дійсно зміг стати прикладом для мого сина, бо поки що він не є таким.
4 
8759
Коментарі
98