Третій день поспіль збираються небайдужі українці під Посольством Польщі у Варшаві. Після недільного найчисленнішого мітингу та понеділкового, де українців прийшли підтримати білоруси, у вівторок Євромайдан у Варшаві був суто українським, розповідає із Варшави кореспондент Gazeta.ua.
Проводить мітинг Наталія Панченко, аспірантка Полтавскьої державної аграрної академії. Дівчина приємно вразила присутніх новиною про лист від молоді Донецька до Львівських студентів, у якому говориться, що серця донечани б'ються з львів'янами в унісон. Варшавські студенти тепло прийняли цю звістку. Мегафон для виступів та організатори надають усім бажаючим взяти слово.
У перервах між виступами лунає швидка музика українських гуртів. Тримаючись за руки, молодь танцює у подвійних хороводах, що рухаються у протилежних напрямках.
Вчителька англійської мови Любов Пелех прийшла на Євромайдан разом з чоловіком.
"Я третій день сюди приходжу, і мені здається, що з кожним днем настрій у молоді тільки веселішає, – каже жінка. – Сама живу у Польщі вже 12 років, мої доньки тут навчаються. Я однозначно за ЄС, тому що тут можна, як то кажуть, хоча би "промінчик сонця" побачити".
"За нашу молодь можна порадіти! – говорить програміст Ярослав Пелех. – На молодь часто нарікають, але вона має прекрасну громадянську позицію, має чудові устремління жити у нормальному, демократичному суспільстві. І ми, люди старшого віку, вже навіть можемо брати з неї приклад".
Віталій Тукало, аспірант соціоекономіки Польської Академії Наук, живе й навчається у Польщі другий рік.
"На Варшавському Євромайдані дуже позитивна атмосфера, – каже Віталій. –Насправді я належу до тих людей, які ще пам'ятають 2004 рік. Сам стояв тоді на Майдані, і певні асоціації з подіями 2004 року зараз проглядаються. Порівнюючи подібні акції в інших країнах, можу сказати, що українські відрізняються своїм позитивним настроєм, мирною налаштованістю та своєю енергією. Сьогодні тут були, більшою мірою, люди молоді, які мають, в середньому, 20 років. Ці люди знають, що таке Європа, і хочуть, щоби те, чим вони живуть тут, було – так само – в Україні".
У неділю, 24 листопада, Віталій був на Львівському Євромайдані.
"Мені здалося, що у "градус українства", у Варшаві, як це не дивно, був навіть трохи вищим, ніж у Львові, – каже хлопець. – По-перше, в Україні весь час намагаються уникнути політики, але наразі це, на жаль, ніяк не вдається. По-друге, мені здалося, що у Львові люди були не такі активні, були інертнішими. Переважно вони просто стояли і вигукували стандартно завчені гасла, які у Львові вигукуються завжди. І ця інертність насправді вражала. Я не бачив того вогню в очах і стремління до чогось хорошого – того, що я побачив, власне, тут, у Варшаві".
3 
8759
Коментарі
16