Бютівець: "Влада хоче позбавити джерел фінансування усіх, хто може кинути їй виклик"

Закон "Про правила етичної поведінки", який фактично забороняє депутатам критикувати органи державної і місцевої влади, є абсурдом.

Про це в коментарі кореспонденту Gazeta.ua заявив екс-голова парламентського комітету з питань свободи слова, бютівець Андрій Шевченко.

За словами парламентарія, здорова держава повинна навпаки сприяти критиці влади.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Влада знайшла новий метод переслідування опозиції - "бютівець" про закон про етику

"Це абсурдна постановка питання, я думаю, що політик, як державний муж, не повинен дбати про репутацію міністерства чи парламенту, а про добробут людей. І здорові країни, здорові суспільства, вони навпаки заохочують критику влади. Тому, що критика дає можливість виявити слабкі місця. Боїться критики лише слабкий, той кому є, що приховувати", - вважає він.

В той же час, у політика є дві версії того, як і чому цей закон був прийнятий парламентом.

"В мене є дві версії того, що сталося з цим голосуванням. Перша: це просто типове голосування за красиву назву, коли мабуть і самі автори розуміють, що мабуть навряд чи цей закон буде працювати. Я не бачу, як можна заборонити критикувати владу, тому, це абсурдна постановка питання", - зазначив Шевченко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цим законом влада накидає зашморг на рот опозиції - Шкіль

Але з іншого боку, заборона добровільних пожертв, яка прописана у цьому законі, може стати неабиякою проблемою для опозиційних партій.

"Тут треба дивитись глибше, і вивчити той пункт, який стосується заборони пожертв на виборчу кампанію. Тобто можливо за цим стоїть план позбавити джерел фінансування будь-кого, хто може кинути виклик владі. Я думаю, що допустити цього ми не повинні", - додав політик.

На думку Андрія Шевченка, треба було б скоріше подумати над тим, як унормувати часто невідповідну званню народного обранця поведінку депутатів у сесійній залі.

"Це не перша ініціатива етичного характеру, я був одним із авторів кодексу депутатської етики, який ми реєстрували років зо два тому. Але в ньому йшлося про інші речі — про правила поведінки в залі, про те, як можна забезпечити максимальну повагу, як дати можливість людям чути один одного. І тоді зовсім не переслідувались цілі абстрактно працювати на авторитет органів державної влади і місцевого самоврядування. А тут абсурдна і не життєздатна постановка питання" - підсумував він.