На День Києва троє активістів громадської організації "Збережемо старий Київ" знову вирішили привернутим увагу громадськості до проблеми незаконної реконструкції Гостинного двору.
Лідер організації Ігор Луценко та двоє його колег Марія Лєбєдєва і Тетяна Чорновол понад чотири години просиділи на баштовому крані у Дворі, оскільки вони проти перетворення Гостинного двору на торговий центр.
- Це називається пряма дія. Ми добиваємося того, щоби на Гостинному дворі не відбувалося незаконної реконструкції, а оскільки вона там відбувається, то ми, в такий символічний час, взяли й безпосередньо зупинили її. Вибір диктується ще й тим, що такі акції привертають увагу ЗМІ, громадськості.
Ми ще раз акцентуємо увагу на те, що боротьба за Гостинний двір не припиняється жодним чином, одночасно із судовими процесами відбуваються вуличні акції. Зазвичай вони культурні, тому про них не так чутно. А от на свято — ми влаштували свято, висловив думку Ігор Луценко в інтерв'ю Gazeta.ua.
Які були відчуття?
- Насправді, на крані - досить комфортно. Нібито, коли лізеш туди — то здається це все дуже страшним, але потім дуже швидко звикаєш. Свою справу робить і така краса Подолу. Якби ще комфортніше туди було лізти, то це було би суцільною приємністю, якщо не враховувати незаконність такої речі.
Взагалі, я вважаю, що на довгобуди в центрі Києва можна було б влаштовувати екскурсії на крани, бо там дійсно, принаймні для фотографів, красиво і варто робити фотографії найвищої художньої якості.
Чия була ініціатива?
- Що його придумувати. Особливої цінності цієї ідеї немає, адже не ноу-хау. Ми зібралися та й вирішили разом так вчинити.
Як себе поводили правоохоронні органи?
- Міліція в принципі розумна, тому розуміє, що краще, аби був такий протест, аніж такі, які були на Гостинному дворі із бійками, із рейдерськими штурмами, із відбиттями. Набагато проблемніше, коли відбуваються насильницькі акції, аніж ненасильницькі.
Тому міліція, розуміючи масштаб проблеми, поставилася із співчуття. Сили не застосовували. Ми з ними домовилися, що ми не будемо прориватися, тікати. Ми розуміємо, яка може бути кваліфікація цього правопорушення. Це для нас не проблема — понести відповідальність. На нас склали протоколи про затримання, та про адмінправопорушення. Це порушення громадського порядку.
Коли буде суд?
- Я не знаю коли буде. Суд теоретично мав би бути сьогодні, але мені ніхто нічого не повідомляє. Можливо, вони просто не встигли підготувати документи на сьогодні, тому це може затягнутися на невизначений термін.
Чи повторюватимуться екстремальні акції?
- Такі самі акції ми не будемо проводити, але ми будемо продовжувати боротьбу за Гостинний двір. Це просто робота із інформаційним компонентом — ми знову і знову заявляємо про свої вимоги. Створюємо обізнаність політикуму в тому, що боротьба продовжується.
Ми боремося саме в юридичній площині, бо будь-яке незаконне будівництво — це, в першу чергу, юридична проблема, і тому її треба подолати. Враховуючи, що суди не судять за принципом правосуддя, то доводиться створювати ще й такий політичний запит на нормальне правосуддя. Для мене боротьба за Гостинний двір — це боротьба за київські вибори.
Чому?
- Без виборів ми Гостинний двір не відвоюємо. Забудовнику дуже просто прийти та дати хабара судді, або через друзів домовитися, аби було було винесене будь-яке не правосудне рішення. Те, що судів у нас немає — визнають усі. Тобто у нас із дієвих — лишаються лише політичні інструменти. І таким інструментом мали би бути вибори, але оскільки виборів немає, то у влади немає жодних стимулів, щоби примушувати суддів судити за принципом правосуддя, примусити замовника не порушувати закон тощо. Тому, лише політика мала би примусити владу вчиняти так, як треба.
3 
8759
Коментарі
11