20 червня президент Володимир Зеленський провів "енергетичну" ставку, присвячену єдиній темі – тому, як нам із мінімальними втратами пройти опалювальний сезон та пережити зиму. Глава держави доручив уряду розробити умови, які спростять встановлення сонячних панелей та акумуляторів. Плюс передбачити податкові та митні пільги на їх ввезення в Україну, розробити спеціальні кредитні програми.
Зеленський зазначив, що також очікує від уряду стратегії розвитку відновлюваної енергетики та розподіленої генерації. І це дещо дисонує з його словами на недавній конференції з відновлення України у Берліні, після яких склалося враження, що стратегія у нього вже є. Виступаючи у Німеччині, президент нагадав, що через масовані російські атаки на енергетичні об'єкти Україна втратила 9 гігават генеруючих потужностей.
А відтак до осінньо-зимового періоду Україна має побудувати до одного гігавата газової маневрової генерації, сказав президент. Мета амбітна, проте нереалістична, коментують фахівці. Довіру до слів глави держави підриває і те, що раніше він вже озвучував плани щодо "одного мільярду дерев", котрі навіть не помістилися б на території України.
Можливо, президент не знається на енергетиці так само, як і на ботаніці? Розберемо далі, чому те, про що говорить Зеленський, виглядає малоймовірним.
Один гігават – це і багато, і мало водночас
"Що таке 9 гігават? – запитував Зеленський, перебуваючи у Німеччині, - Берлін – це близько 2 гігават потреби. Мюнхен – десь до 3 гігават. Ми вже втратили в рази більшу генерацію, ніж обсяг енергоспоживання великих міст. 80% теплової генерації в Україні, третина гідрогенерації – вони просто знищені Путіним. І це ще не межа його терору, на жаль".
"В нас є чіткий план, як збудувати до один гігават потужності вже цьогоріч. І ще чотири гігавати – протягом наступних найближчих років", – додав він.
Але один гігават і навіть чотири не дорівнюють дев'яти. Тобто з точки зору наших втрат цього все одно замало. Однак з точки зору реалізації такого проєкту один гігават – забагато, оскільки завдання стоїть надто масштабне.
Володимир Зеленський говорить про децентралізовану маневрову газову генерацію, котра, за його словами, здатна вирішити питання дефіциту енергії вже сьогодні, а завтра буде переведена на воду та збалансує нову "зелену" енергію. Для непосвячених роз'яснимо, що газова генерація працює на основі газопоршневого двигуна, котрий перетворює внутрішню енергію палива (газу) на електричну енергію.
Відтак для початку нам потрібен газ, бо інакше не буде що перетворювати на електрику. Зараз газ в України є, хоча Росія підбирається в тому числі і до наших газосховищ. У березні та квітні наша держава зазнала масованих ракетних атак, направлених на сховища, тож фахівці заговорили про те, що за найгіршого розвитку подій Україна може втратити свою газопостачальну систему.
"Дуже неприємна новина про те, що вдруге поспіль відбулася атака на об'єкти газової інфраструктури, на об'єкти наших сховищ, – говорив навесні ексміністр ЖКГ Олексій Кучеренко. – Це природні резервуари, з яких видобували газ, це природні сховища. Нагадаю, що в 1950 роках видобувалися величезні обсяги газу в Україні. Рекордні 76 млрд на рік видобувалося саме в західній Україні. Там, куди зараз влучають росіяни".
Кучеренко додав, що російські загарбники зумисно обирають найбільші українські газосховища для своїх ракетних ударів. "І це вкрай небезпечно тому, що є сценарій припинення транзиту газу з 1 січня майбутнього року. А якщо одночасно не буде транзиту з боку Росії, тобто тиску звідти, і будуть пошкоджені наші сховища на заході, то буде загроза того, що буде втрачена газопостачальна система. Тобто вона буде розбалансована, і не зможе працювати в стабільному режимі", – наголосив Кучеренко.
Фактор часу
Але поки що облишимо питання газу, його транзиту та цілісності газотранспортної системи України. І поговоримо про інше. Про те, чи можна встигнути з одним гігаватом до настання зими.
"В реальності це неможливо, – зазначила колишня заступниця міністра закордонних справ та радниця голови "Нафтогазу" Лана Зеркаль, – Газова генерація не будується протягом шести місяців з моменту заяви. Знайти турбіни, визначити місце встановлення, зробити проєкт, підключити, навчити команди ними управляти – за найкращих умов це займає рік. В Україні умови не найкращі: турбіни, які привезли минулого року, так досі і не запустили".
"Побудувати чотири гігавати також нереально – на світовому ринку немає стільки виробників обладнання. І недоцільно. Все, що можна зробити, – побудувати фундаменти. Замість справжніх проектів децентралізованої генерації, які складаються з міксу технологій: батареї, вітер, газ, біомаса… Міністр енергетики не міг не знати, що дає президенту неправдиву інформацію. Наші міжнародні партнери знають, що заявлене неможливо. Чому міністр підготував тези, які вдарять по іміджу держави та Зеленського вже в грудні – загадка", – написала Зеркаль.
А взимку з президента дійсно спитають за відсутність електроенергії та тепла. Тим часом "у нас немає року, чи навіть пів року. В нас є близько 100 днів до початку опалювального сезону. І все, що ми можемо встановити, з тим і будемо зимувати", – каже в інтерв'ю Бі-Бі-Сі керівниця аналітичного центру Dixi Group Олена Павленко.
"Питання в тому, хто може все це імпортувати, хто може заплатити за таке обладнання, – а воно дороге. І чи зможуть ті компанії, які його привезуть, швидко встановити ці потужності, – продовжує експертка. – Тому що крім того, щоб його привезти, його треба правильно розташувати, підключити, отримати всі дозволи".
Для реалізації проєктів зі встановлення газопоршневої чи газотурбінної електростанції потрібно мінімум 6-8 місяців тільки на технічну складову. Це без підписання контрактів, завезення обладнання в Україну, підключення до електричної мережі, забезпечення технічно-інженерного виконання проєкту. Якщо врахувати все це, то виходить від 10 місяців і більше. Але ніяк не той відтинок часу, що лишився до початку зими.
Встигнути в кращому разі можна до кінця зими, але не раніше. І то лише за умов, що роботу над проєктом вже розпочато, тобто перемовини з партнерами ведуться, а усе необхідне устаткування готують до відправки в Україну.
У таких часових межах реалістичніше було би працювати над збільшенням імпорту, вважають експерти. Частина з них пропонує застосувати план, за яким основу генерації даватиме атомна енергетика. А балансувати пікові навантаження енергетики можна буде залишками гідроенергетики, а також відключеннями споживачів.
Але що у нас по атомній енергетиці?
"Небувала подія. Уперше за довгий час на засідання комітету енергетики Верховної Ради прийшов міністр Галущенко. Міністр хотів обговорити урядовий законопроєкт про добудову двох енергоблоків на Хмельницькій АЕС", – повідомила у соцмережі народна депутатка України і членкиня згаданого комітету, а також віцепрезидентка Київської школи економіки у 2016-2018 роках Інна Совсун.
"І це дуже-дуже кепська ідея. Я маю великі сумніви, що держава зможе реалізувати такий гігантський проєкт. Енергоатом обіцяє підключити до мережі два блоки по 1,1 ГВт за 4 роки. Чомусь Енергоатом 8 місяців не міг підключити газотурбінну електростанцію потужністю якихось 28 МВт, яку передали партнери. А після того, як зламався блок ХАЕС-2, за два роки його так і не зуміли відремонтувати. Тепер енергосистема через це недоотримує 400 МВт", – повідомила вона.
Згадуваний Совсун міністр енергетики Герман Галущенко аргументує потребу у добудові Хмельницької АЕС тим, що, по-перше, атомна генерація завжди була основою енергетики України; по-друге, третій блок ХАЕС вже зараз готовий на 80%; і, нарешті, по-третє, іншого виходу просто немає, адже треба чимось компенсувати втрачені потужності Запорізької АЕС.
Опонуючи урядовцю, народна депутатка ставить вкрай важливе питання: а де, власне, держава візьме гроші на добудову АЕС? "Є старий проєкт 2018 року, й за цінами того часу на два атомні енергоблоки мало піти понад 2,8 млрд доларів. Ніхто в уряді чи Енергоатомі не озвучує публічно новий кошторис. Після наполегливих питань депутатів, зізнаються: ну, це буде дорожче. А на скільки? Чи у скільки разів дорожче? Зараз навіть ці 2,8 млрд доларів – це 110 млрд гривень інвестицій. Електроенергія з АЕС дешева тоді, коли ці АЕС побудовані 40 років тому, й дісталися вам у спадок безкоштовно", – пише вона.
Якщо ж будувати АЕС з нуля, продовжує депутатка, то електроенергія з них буде золота. "Чи може таку розкіш дозволити собі державна компанія Енергоатом, яка за останні два роки отримала 23 млрд гривень збитків? Звідки в Енергоатома, що по вуха в боргах, кошти на найдорожчий вид електроенергії? Дорожче хіба що топити пічку доларовими купюрами", – обурюється Совсун.
Плюс, знову таки, проблема полягає не лише у ціні питання. Добудова працюючої АЕС або (тим паче!) зведення її від фундаменту – справа довга. Наприклад, один гігават, про який йдеться у цій статті – це потужність реакторів типу ВВЕР-1000, які працюють зараз на Рівненській і Хмельницькій АЕС. А будівництво такого блоку триває щонайменше пʼять років. І це за умови, якщо над обладнанням працюють уже. Бо реактор в супермаркеті не купиш – блоки для АЕС виготовляються поштучно, під конкретне замовлення.
Візьмемо інший приклад – вже не атомну станцію, а Трипільську ТЕС, яку нещодавно знищили росіяни. Вона мала потужність 1,8 гігават. Тобто тим, хто ставить завданням вийти до зими на один гігават, треба збудувати приблизно 60% Трипільської ТЕС. Та чи реально це? Абсолютно ні. Хоча б тому, що цю станцію зводили понад десяток років – у 1962-му був затверджений майданчик під будівництво, а у 1973 році завершили будівництво підвідного газопроводу, завдяки якому Трипільська ТЕС отримала можливість використовувати природний газ.
Що варто робити надалі
Отож, виходить, що про атомну енергетику мріяти не слід – це і надто довго, і надто дорого, а рентабельним такий проєкт стане в кращому випадку через десятки років. Втім, президент Зеленський говорив про розвиток газової маневрової генерації, і таке завдання є справді простішим, аніж запуск бодай одного енергоблока АЕС. Кошти, вкладені у нього, за лекалами ЄС дорівнюють 20-30 чи навіть 50-ти невеликим за потужністю газових маневрових електростанцій, які сумарно дадуть той самий необхідний гігават.
Особливо, якщо Україні вдасться залучити європейських фахівців, які допоможуть нам збудували такі електростанції або, як мінімум, посприяють у їх монтажу та запуску. Така допомога якраз і дозволить розбудувати у нас розподілену генерацію, під якою традиційно мають на увазі сотні маленьких проєктів децентралізованої та гнучкої системи – газотурбінних та газопоршневих електростанцій, когенераційних установок, накопичувачів електроенергії.
Тож у профільного міністра Германа Галущенка, на переконання депутатки Совсун, мали б бути на порядку денному два питання – "як запустити завдяки співпраці української держави з партнерами якомога більше газотурбінних та газопоршневих електростанцій, та як зробити так, щоби інвестори захотіли й змогли розбудувати цю систему в найближчі роки, і щоб держава їм не заважала".
Альтернативною можливістю залишається імпорт електроенергії з європейських держав в Україну. Нині наша країна цією можливістю користується настільки активно, що час від часу оновлює рекорди, пов'язані із закупівлями подібного роду. Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко вважає, що Україні потрібно вести переговори про подальше збільшення технічної можливості для імпорту електрики з Європи, аби вийти на все той таки один гігават.
Експерти також вважають, що тариф на електрику для населення потрібно поступово приводити до ринкового рівня, зберігши допомогу малозабезпеченим категоріям споживачів. "На сьогодні електричну енергію як товар населення отримує безоплатно. Воно сплачує лише за розподіл, передачу й постачання, але не за виробництво", – зауважує Омельченко.
Втім, тарифи для населення та їх збільшення – окрема тема для обговорення, велика та болісна. Але і її доведеться прокомунікувати, адже утопічні проєкти аж ніяк не допоможуть пройти нам прийдешню зиму та новий опалювальний сезон.
2 
1
Коментарі