Нова війна? Чи вдасться РФ дестабілізувати ситуацію на Балканах

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров не без проблем, але прорвався на щорічну конференцію ОБСЄ, яка проходила у Північній Македонії, що головувала в цій організації цього року. В цьому відношенні Лавров був успішнішим за натовп біженців з Близького Сходу, які з території Росії проривались до Фінляндії.

Македонія звернулась до Болгарії, через яку пролягав найближчий маршрут прориву Лаврова через санкції, з проханням дати його літаку пролетіти. Болгарія згодилась пропустити міністра, але не підсанкційну спікершу російської дипломатії Марію Захарову. І тут на допомогу Росії прийшли Туреччина і Греція, які пропустили російський літак зі всіма його пасажирами. Проте це коштувало Росії авіаційного керосину на 4 тис. км обхідних маршрутів.

Ця детективна історія вказує на новий фронт російської війни проти Європи, який знаходиться на Балканах. Можливо, це другий європейський фронт російського нападу, можливо, третій, якщо Росія спочатку знайде більш переконливі, ніж близькосхідні біженці, інструменти дестабілізації на півночі Європи і на Балтиці.

Не можна сказати, що Лавров мав успіх в ОБСЄ, окрім самого того факту, що російська участь руйнує цю організацію. Але все ж таки російський міністр потрапив у країну НАТО вперше з початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну. Північна Македонія межує з Албанією, іншою країною НАТО, з якою у 1990-ті мала складні відносини. Албанія межує із Сербією, з якою зараз має складні відносини через постійне напруження між сербським і албанським населенням у Косові. Якщо подивитись далі, то Сербія, а саме її угорська провінція Воєводина – загроза Угорщині, якщо та нарешті вирішить вийти з-під російського впливу.

 

Сербія, сербська гібридна держава в Боснії і Герцеговині, населені сербами території на Балканах – один ключових інструментів російського тиску на Європу. Незважаючи на всі санкції і логістичні проблеми, Росія примудряється постачати в Сербію трубопровідний газ зі знижкою. За купівлю кожної тисячі кубометрів російського трубопровідного газу хтось отримує "відкат", і на цьому значною мірою тримаються російські агентурні мережі в Європі.

Наприкінці листопада на сесії міністрів закордонних справ Альянсу, в рамках якого відбулось перше засідання Ради Україна – НАТО, другим за важливістю питанням була ситуація на Балканах. Розглядались заходи проти спроб свідомої дестабілізації регіону. За тиждень перед сесією генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг відвідав Косово і Боснію та Герцеговину. У Косово Столтенберг заявив, що НАТО розглядає можливість подальше збільшення миротворчих сил з метою запобігти загостренню напруги між сербською меншиною та етнічною албанською більшістю та уникнути ескалації насильства з проєкцією на інші балканські території. У Боснії та Герцеговині генеральний секретар Альянсу заявив про підтримку територіальної цілісності країни та попередив проти нездорового втручання Росії, дії якої загрожують стабільності регіону.

У жовтні НАТО збільшило військовий контингент в Косово на 1 тис. – додатково до тих 4,5 тис., які знаходились там останні роки. Албанія як член НАТО закликала до подальшого збільшення, попередив, що етнічне насильство в Косово може спровокувати ширший конфлікт на Балканах.

Напередодні, у вересні, у Косово відбулось одне з найсильніших загострень між сербами та албанцями з моменту проголошення незалежності Косово у 2008 році і його визнання США і більшістю європейських країн. Десятки озброєних сербів напали на поліцейську дільницю на півночі Косово і забарикадувались в одній з православних церков. Уряд Косова назвав це терористичним актом. Президент Сербії Олександр Вучич заперечив будь-яку причетність своєї країни і звинуватив прем'єр-міністра Косова Альбіна Курті у начебто жорстокій етнічній чистці косовських сербів за підтримки Заходу. Сербія використала цей інцидент для розгортання на кордоні з Косово військ з важким озброєнням, що стало одною з найбільших сербських військових операцій з часів закінчення війни в Косово майже чверть століття тому. Держсекретар США Ентоні Блінкен телефонував президенту Сербії Вучичу, вимагаючи негайного зниження напруженості. Ситуація була вкрай серйозною. Однак вона була швидко забута на фоні нападу ХАМАС на Ізраїль всього через тиждень після розгортання сербських військ на кордоні з Косово.

Балкани – вразливий регіон Європи. Росія завжди намагалась загострити наявні там проблеми – нижчий за середній в Європі рівень життя низки територій, застарілі етнічні і територіальні суперечності. Через нестабільність на Балканах почалась Перша світова війна, яка завершилась нестабільним миром і відновилась у Другій світовій війні. Після Другої світової війни для Балкан було знайдене паліативне рішення – більшість країн регіону були зібрані в югославську федерацію, від'єднану як від європейських інститутів, так і від радянської імперії. Після закінчення холодної війни югославська федерація розсипалась, і ЄС та НАТО запропонували перспективу членства країнам, що утворились на її місці. Європейські зобов'язання виконуються. Словенія, Хорватія, Албанія, Чорногорія, Північна Македонія – вже члени НАТО, Словенія і Хорватія – також члени ЄС. За межами охоплення європейських інститутів залишаються Сербія, Боснія та Герцеговина і частково визнане Косово.

Сербія – ключовий ланцюг російських спроб дестабілізації, адже від сербів залежить безпекова ситуація як у Косово, так і Боснії та Герцеговині. Рівень розвитку Сербії достатній, щоб розраховувати на швидке членство в ЄС. Але на шляху стоїть складна для Сербії умова – погодитись на окреме існування Косова і окреме його входження до європейських інститутів. Це складний вибір для Сербії, для якої Косово – історична конституційна сербська територія.

Але яка альтернатива європейській пропозиції існує для Сербії? Її пропонує Росія – шантажувати ЄС і НАТО дестабілізацією, отримуючи знижки за російський газ і мінімальні російські інвестиції. Навряд чи Сербія не розуміє, яку роль готує для неї Росія, однак простір для маневру невеликий. На відміну від інших проросійських політиків Європи, лідери Сербії не можуть запропонувати Росії інституційний вплив на Європу, адже Сербія, на відміну від, наприклад, Угорщини і Словаччини, не є членом ЄС і НАТО. За браком інституційних впливів Росії потрібно від Сербії, щоб та лякала Європу дестабілізацією, а при нагоді і спровокувала війну, як напередодні Першої світової.

Але чи наважиться Сербія вступити у війну на боці Росії, якщо та програватиме війну проти України? Напевно, ні. Тому другий, або навіть третій фронт російської війни проти Європи не повинен відволікати європейську увагу від першого – українського. Саме там силою американської і європейської зброї в українських руках будується новий європейський мир.

×