Нестор Шуфрич - один за всіх… регіоналів у СІЗО

Бентежного екснардепа, колишню стовпову фігуру в орбіті Януковича та "Партії регіонів", Нестора Шуфрича, у вересні минулого року затримали у нього вдома. З того часу він перебуває у СІЗО.

Днями запобіжний захід щодо колишнього депутата Верховної Ради Нестора Шуфрича, якому інкримінують державну зраду, подовжено. Про це повідомив Офіс Генпрокурора. "За клопотанням прокурорів Офісу Генерального прокурора продовжено строк тримання під вартою на 60 діб - до 4 листопада 2024 року народному депутату України IX скликання від забороненої політичної партії "ОПЗЖ", підозрюваному у державній зраді та фінансуванні дій, вчинених з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території і державного кордону України", - йдеться у повідомленні.

Мережевий Шуфрич

Нагадаємо, рік тому екснардепу та його помічнику висунули підозру за статтями фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території і державного кордону України, а самому Нестору Шуфричу також оголошена підозра за статею "Державна зрада".

Стосовно підозри Шуфрича у держзраді, мова йде про справу щодо російської шпигунської мережі, яку створив співробітник ФСБ РФ та колишній народний депутат України Володимир Сівкович. Слідство вважає, що Шуфрич за завданням Сівковича виступав на українських та російських телеканалах, щоби розповсюджувати ворожу пропаганду та просувати антиукраїнську політику.

Прикметно, що в статусі народного депутата України Нестор Шуфрич очолював комітет зі свободи слова. Згодом, до підозри в державній зраді Нестора Шуфрича додалась нова - у фінансуванні Росгвардії у Криму.

Служба безпеки України повідомила, що спільно із ДБР зібрали докази антиукраїнської діяльності Шуфрича. За даними слідства, він налагодив схему фінансування російських окупаційних угруповань у тимчасово захопленому Криму.

Зокрема, Шуфрич платив гроші Росгвардії за воєнізовану охорону своєї елітної нерухомості на території півострова. Лише за три місяці 2016 року підконтрольна йому компанія сплатила окупантам за ці послуги понад пів мільйона російських рублів.

Мова йде про недобудований профілакторій загальною площею понад 4,5 тис. квадратних метрів, розташований біля моря у селищі Сімеїз. Земельна ділянка площею понад 1,5 га входить до рекреаційної зони та межує із "дачею Медведчука". Нерухомість Шуфрич свого часу придбав у компанії, яка зареєстрована на Оксану Марченко.

Водночас, перед повномасштабним російським вторгненням у лютому 2022 року Нестор Шуфрич переписав свої активи на підставних осіб з Угорщини. Власником компаній Шуфрича тепер є угорський бізнесмен Дьорд Штофа, який раніше працював у низці компаній, що безпосередньо пов'язані з Росією.

Шило розколу сховати не вдалось

Підготовка йшла серйозна. Заради збереження напрацювань топами проросійського лобі створювались не лише юридичні передумови для виживання до часу, коли нарешті прийдуть кремлівські "визволителі", а й політичні.

Адже один із найбільших розсадників проросійських сил – "Опозиційна платформа – За життя" після початку великої війни опинилася під забороною. Тому фракція політсили у Верховній Раді розкололась на різні групи.

Хоча колишні регіонали постійно мімікрували. До великої війни були вони і в "За Майбах" (так у народі назвали партію "За майбутнє", до створення котрої має відношення Ігор Коломойський) , і в "Нашому краї" та ін.

Загалом, у таборі вихідців із ОПЗЖ відбувалось чимало цікавих подій, котрі вказували на спробу таємної вибудови нової – старої системи. Вони варті уваги, оскільки на останніх виборах до ВРУ "Опозиційна платформа – За життя" отримала другий результат підтримки українців після провладної Слуги народу.

Ще за якихось півтора року до повномасштабного вторгнення Росії керівники цієї політсили намагалися на публіку всіляко демонструвати єдність. Боротьба за сфери впливу в партії і неприязнь між її членами іноді підвищували градус напруги всередині, але для збереження себе в політиці вони продовжували на позір триматися разом, вважаючи це прагматизмом.

Однак, прорахувалися. Після 24 лютого 2022 року, коли були відкриті кримінальні провадження проти Медведчука, колишні колеги по фракції уже називали кума Путіна "зрадником" та "розчаруванням".

Протистояння президентських амбіцій: Медведчук проти Бойка

Лінії розлому всередині ОПЗЖ ще до виборів 2019 року почали з'являтися там, де розходилися інтереси неформальних груп: Бойка - Льовочкіна та Медведчука - Рабіновича - Столара.

У Бойка та Льовочкіна був рейтинг. А у Медведчука й Рабіновича – телеканали, які забезпечували більше охоплення, ніж "Інтер" (Льовочкіна) сам по собі. До того ж в ОПЗЖ боялися, що виборці не люблять "розкольників" і це спиняло їх від публічного розпаду, мовляв, похід різними таборами призвів би лише до дроблення електорату.

Тож на виборах 2019 року партія фінішувала другою, отримавши 44 місця у Раді. А на початку 2021-го вона майже зрівнялася у рейтингах зі "Слугою народу". Щоб уникати публічних сутичок, в ОПЗЖ до лютого 2022 зберігалося двовладдя. Але іноді внутрішні протиріччя все ж таки виривалися назовні.

Бойку та Льовочкіну не подобалося, що Медведчук наприкінці 2020 – на початку 2021 року почав заміряти свій власний президентський рейтинг. А коли проти нього та його медіа – 112, NewsOne та Zik – ввели санкції, він образився, що "Інтер" не забезпечив йому інформаційну підтримку.

Російські методички безнадійно застаріли

Хоч як не парадоксально, але Росія самостійно зруйнувала проєкт, що вважався єдиною проросійською партією, представленою в українській Раді. Діяльність ОПЗЖ заборонили під акомпанеме́нт СБУ, бо політсила фактично ретранслювала офіційну позицію країни-агресора щодо України.

Нагадаємо, західні партнери України наприкінці 2021 року почали бити на сполох, передбачаючи повномасштабний напад Росії. А взимку 2022 року з'явилось ще більше переконання про неминучість великого російського наступу, коли до Держдуми РФ внесли проєкт про визнання так званих "республік" українського Донбасу. Тоді ж в інформпростір просочився імовірний сценарій подальшого статусу окупованого Донбасу від Нестора Шуфича, який став реальністю.

Він тоді, зокрема, сказав, що в разі визнання російськими депутатами наших територій у межах Донецької та Луганської областей, може розпочатись військова операція з виходу на їхні кордони. Водночас, жодних сигналів про похід на Київ від будь-кого з членів ОПЗЖ не було.

Пізніше Шуфрич казав, що не дуже добре пам'ятає цей свій прогноз на загал, за його словами, він зовсім не вірив у напад Росії, хоча напередодні вторгнення, коли у Москві визнали незалежність так званих "республік", він припускав, що на Донбасі може щось початися.

І в команді Зеленського, і в колишньому таборі ОПЗЖ переконували, що Москва не мала фінального плану, як організувати владу в Україні після окупації. Мовляв, кожен із кремлівських кланів, лобіював свій сценарій та свого "гауляйтера" і "яструби" могли робити ставку саме на кума Путіна.

Маскування під "ліберальну опозицію"

Навпаки, в Кремлі якраз був чіткий план хто, де, ким має бути. Центрова фігура – Медведчук.

Одна з ідей Москви полягала в тому, щоб створити на захоплених територіях федеральний округ "Україна" та призначити Медведчука його постпредом. Інший сценарій зводився до того, що росіяни під дулами автоматів зберуть у Раді більшість, яка призначить Медведчука спікером. І відповідно – в.о. президента у разі повалення законного глави держави. Ймовірно, через те, що у перші дні Медведчук зник і все пішло не за планом, у росіян і з'явився варіант Б – Віктор Янукович. Але як з'явився, так і зник.

Наприкінці березня РНБО призупинила діяльність кремлівського тригера - ОПЗЖ, а Мін'юст та СБУ в судовому порядку домоглися її повної заборони. Їхня фракція в Раді перестала існувати. Але люди, які складали цю політсилу так і залишись повноправними народними обранцями.

Бойко, Льовочкін та ще приблизно два десятки їхніх колег створили групу "Платформа за життя та мир" і закликали своїх соратників у місцевих радах піти тим самим шляхом.

Бізнесмен та проросійський політик Вадим Столар, його бізнес-партнер Ігор Абрамович разом із кількома екс-членами ОПЗЖ та позафракційними нардепами сформували "Відновлення України". Цю групу їм допомогли зліпити члени президентської команди. Представники влади певний час поблажливо називали вихідців із ОПЗЖ "ліберальною опозицією". Згодом Столар склав із себе депутатські повноваження.

У депутатському корпусі періодично з'являються ініціативи щодо позбавлення всіх колишніх членів фракції ОПЗЖ мандатів. Але і в керівництві парламенту, і в самій "Слузі народу" кажуть, що для цього немає законних механізмів.

Хоча в минулому році за власним бажанням мандатів позбавили Юлію Льовочкіну, Ігоря Абрамовича, Олега Волошина, Наталю Королевську, її чоловіка Юрія Солода, Тетяну Плачкову, а також Іллю Киву.

У кількох колишніх членів ОПЗЖ забрали мандат після позбавлення їх громадянства України, серед них Вадим Рабінович, Тарас Козак, Віктор Медведчук, Ренат Кузьмін, Ігор Васильковський і позафракційний Андрій Деркач.

Наразі у депутатському корпусі 401 нардеп. Конституційний склад Верховної Ради України становить 450 народних депутатів України.

Подальше зменшення їх кількості загрожує нелегітимністю ВР. А це зараз не входить в плани Банкової.

×