Кіно в Україні війна вбиває. Книжкова справа оживає

Попри те, що книговидання, як і більшість інших економічних сфер, суттєво постраждало під час пандемії та війни, воно має великі шанси на стрімке відновлення після нашої перемоги. Чого, на жаль, не скажеш про українську кіноіндустрію.

Перший бестселер нашого книжкового ринку – збірник щоденних звернень Володимира Зеленського до України й світу. Точніше, два збірники – "Місяць війни" і "Другий місяць війни" відповідно. Книжки випустило у світ "Фоліо". Зі слів директора видавництва Олександра Красовицького, за півтора місяця від часу виходу наклад додруковували тричі. На час написання цього тексту наклад становить 4 тис. примірників.

Інформацію видавець оприлюднив 8 червня. А за тиждень статистика Книжкової палати України імені Івана Федорова мовою цифр довела: попри конкретний приклад одного успішного видавничого проєкту, галузь у цілому зазнала серйозних збитків. А саме – видавництво книжок в Україні від початку року скоротилося на 52% у порівнянні з 2021-м.

Дивно, якби цього не сталося. Видавнича справа така ж вразлива під час щоденних обстрілів і бойових дій, як решта галузей. Тут мережеві пивно-винні магазини позачинялися. А їх у просторі будь-якого українського міста було в рази більше, аніж книгарень чи кінотеатрів.

Успіх збірника промов президента країни в стані війни з його портретом на обкладинці не потішив соціальні мережі. На видавця посипалися звинувачення, до чого йому за весь час роботи на ринку не звикати. Основна претензія – Зеленський лише ретранслятор, а не автор цих промов – справді гарних, доречних, влучних, місцями розібраних на цитати й меми. Але ж на обкладинці промовець не зазначений як автор. Там сказано, що це промови та звернення президента України.

 

Проте прогнозована реакція саме на таку книжку підсвічує чотири стани нашого книжкового ринку:

– до Революції гідності;

– від початку російської агресії до пандемії ковіду;

– від успіху "єПідтримки" до гарячої фази війни;

– нинішній, у період воєнного стану.

До 2014 року українське, особливо українськомовне книговидання, не витримувало конкуренції з валом завезених з Росії книжок. Перші реальні українськомовні бестселери з`явилися саме в згаданий період. Їх було відносно небагато. Добре продавалися такі книжки завдяки протестним настроям у патріотично налаштованому суспільстві. Адже всі вони порушували історичну тематику, конкретно – згадували українські рухи опору російській окупації в ХХ столітті. Ідеться насамперед про "Чорного ворона" Василя Шкляра, "Солодку Дарусю" Марії Матіос і "Століття Якова" Володимира Лиса. Навіть у сприятливіший для української книжки час наклад жодної з них колеги не змогли перебити.

Сприятливі умови породила перемога Майдану й прискорила російська агресія. Заборони російської книжки мали вигляд політичної декларації, адже повне імпортозаміщення ускладнювала ситуація економічна. Простіше кажучи, видавці не мали обігового капіталу в тій кількості, щоб здійснити повноцінну видавничу революцію. Ішлося насамперед про порожні ніші на ринку масової, жанрової літератури. Ресурси, і не лише фінансові, не дозволяли видавцям залучати більше фахівців для оперативного перекладу. А українські автори, здобувши нарешті вікно можливостей і пропозиції видавців дати хоч щось, аби українською, більше самовиражалися, ніж демонстрували майстерність знання ремесла. Але ситуацію вирівняв хай благенький, але ринок: українською книжкою нарешті зацікавився український читач.

Що важливо – практично в усіх регіонах країни. Книжкові толоки, фестивалі й великі ярмарки з можливістю спілкуватися наживо з 2015-го до 2019 рік були вельми популярні. Тоді ж почалися перші екранізації українських творів. Все вкупі й кожне явище окремо сприяло популяризації читання, а отже й продажам. Робило читання модним. І загалом згаданий період у культурно-мистецькому середовищі називають "ренесансом культури". Або "нашим НЕПом" – за аналогією розквіту книжкової справи в підрадянській Україні 1920-х.

І тут увага: це були два перші десятиліття в нашій країні, коли книжки про політиків і підписані політиками (ну не пишуть вони самостійно!) відторгали читачі. На моїх очах книжку Віктора Ющенка "Недержавні таємниці", видану 2014 року, кілька обурених книголюбів обплювали. А одна жіночка навіть намагалася скинути зі стенду. Чого варта історія з ніким не баченим, але нібито реальним бестселером Віктора Януковича – Opportunity Ukraine. Нагадую до того, що в той час книжка із Зеленським на обкладинці спричинила б точно таку саму реакцію. Зважаючи на перший і поки що єдиний бестселер 2022-го, промови першої особи держави, що перебуває в стані війни, затребувані враженим війною ринком. Люди справді платять 200 грн за таку книжку. Припускаю, попит надалі протримається певний час.

Повертаючись до кризи книжкового ринку, варто нагадати: 2022-й лише довершив руйнацію, яку почав 2020 року ковід і три карантини за два роки. Чому робота книгарень потрапила під заборону в Україні на рівні з ресторанами, я навряд дізнаюся і на смертному ложі. Ренесанс загальмувався, став на паузу. Видавці крутилися як могли, але все одно продажі й тиражі різко впали всюди й в усіх. Хіба що в сегменті дитячої книжки – менше.

Справедливість вимагає сказати, що саме під час тієї кризи держава вперше суттєво допомогла галузі не лише втриматися, а й навіть впевненіше ставати на ноги й думати про перспективи розвитку. Ідеться про проєкт "єПідтримка", який дозволяв громадянам отримати 1000 грн від держави й витратити на вибір: книжки, кіно, театр, концерт, подорож. Результат приємно шокував книжників. За два місяці від запуску проєкту українці витратили на книжки 1,2 млрд грн. А до пандемії весь книжковий ринок оцінювався у 2,5 млрд грн.

Частково гроші від "єПідтримки" й дозволили українським книжникам вистояти після 22 лютого. Від початку квітня видавці, а із середини травня – друкарні, більшість яких розташовані в Харкові, почали відновлюватися. У приватній розмові один видавець стримано похвалився мені: "Бачите, книжкова справа виявилася стійкішою за кіно".

Що, на щастя для книжок і на біду для кіно, відповідає дійсності. В одному з нещодавніх інтерв`ю відомий музичний продюсер Ігор Кондратюк, який на восьмому році війни став ще й кінопродюсером, сказав: фінансування кіногалузі від держави зупиниться мінімум на п`ять років. Але при тому, що виробництво книжок теж потребує грошей, цикл від ідеї до видання становить у середньому пів року. І потребує в рази менше фінансів, ніж створення фільму.

Про можливості й перспективи видавничої справи справді логічніше поговорити після нашої перемоги. Проте на тлі невеселих даних Книжкової палати влада вдруге після "єПідтримки" повернулася до книжки лицем. А саме: 19 червня Верховна Рада проголосувала закон №7459 про заборону ввезення та реалізації книжок походженням з Росії, Білорусі й тимчасово окупованих територій. Та водночас заборону видання в Україні авторів, які мають чи мали громадянства РФ (Російської Імперії та СРСР не стосується) і видання перекладів з інших мов російською. Це має знищити більшу частину піратського паперового ринку. Також ухвалили в другому читанні закон №6287 про компенсацію оренди книгарням і книжкові сертифікати для дітей.

Вкупі з можливим зачищенням шкільних і вузівських програм від російських авторів і, відповідно, популяризації українських, європейських, американських і, можливо, інших авторів (японських, африканських чи індійських – пофантазую) це після перемоги допоможе книжковій справі піднятися бодай до ковідного рівня. Закріпитися на ньому. І поволі розвиватися далі. За моєю інформацією, вже нинішньої осені вийде друком з десяток, якщо не більше, нових цікавих видавничих проєктів. Для дітей і дорослих. Тож промови Зеленського матимуть серйозних конкурентів.

×