Пуерто-риканська кухня схожа на іспанську, кубинську та мексиканську
– Впізнаю пуерториканців за тим, як вимовляють літеру "р". Замість неї завжди кажуть "л", – розповідає ІТ-спеціаліст 44-річний Херардо Ґарса з міста Гвайнабо. 10 років живе в Пуерто-Рико, родом із мексиканського Монтеррея.
У районі старого міста столиці Сан-Хуан переважає іспанська архітектура. Вулиці кам'яні, серед кольорових будинків багато ресторанів, барів та магазинів. Сюди зазвичай прибувають круїзні лайнери. У старому місті можна знайти заклади від дешевих до елітних з місцевою, азіатською та італійською кухнями.
Найвідоміша пам'ятка – форт Сан Феліпе дель Морро. Його побудували іспанці у XVI столітті, щоб захистити місто від піратів. Є візитівкою країни. Вхід – близько 5 доларів. Фортеця має шість рівнів – підземелля, казарми, мури. Усе непогано збереглося.
Найкращі пляжі – на острові Кулебра. Вода кришталево чиста, а пісок на колір, як цукор. Досі там немає жодного великого курорту, готелю чи ресторану. На острові лише невелике село. Із міста Фахардо до нього дістаються поромом, коштує 5 доларів. Якщо їхати зі столиці, дорога забирає 3 години. Або за 35 хвилин можна долетіти маленьким літаком. Вміщає вісьмох людей із капітаном. Переліт обійдеться 55 доларів у один кінець. На місці можна попірнати з аквалангом. Пуерто-Рико славиться кораловими рифами. Тут пильнують, аби браконьєри не знищували їх. Можна роздивитися десятки видів риб та підводних рослин.
У кафе El Nuyo музиканти грають сальсу із середи до суботи. Вхід – 5 доларів. Ця музика і танці під неї є частиною культури пуерториканців.
У тропічному лісі Ель-Юнке ходять горами та купаються у водоспадах. Отруйних змій у лісі немає. Перед закриттям парку ввечері жаби кокі починають "співати". Місцеві жителі називають це симфонією. Якщо жаб багато, може закласти вуха. Кокі – природний символ Пуерто-Рико. Вхід до парку – 4 долари.
Удень площа Ла Пласіта – живий базар, де продають овочі та фрукти. Вночі навколо цього місця відкриваються бари. Від четверга до суботи із 17.00 до 23.00 в'їзд авто заборонений. Місцеві жителі збираються тут поспілкуватися, випити, поїсти, потанцювати. Вулиця перетворюється на вечірку. Пиво коштує від 2 доларів, коктейлі – 6–7.
У Кондадо, передмісті Сан-Хуана, чудовий парк поблизу океану. Там можна повечеряти під шум хвиль. У парку Торо Верде займаються альпінізмом та переправляються на канаті. У лагуні Дель Сондадо орендують байдарки й човни.
Пуерториканська кухня схожа на іспанську, кубинську та мексиканську з додаванням місцевих інгредієнтів. Серед них – банани плантано, корінь юки або маніока та плоди хлібного дерева.
Найвідоміші тамтешні закуски – смажені пиріжки алькапуріа з фаршем із яловичини, смажена тріска бакалайтас і смажені шматки бананів плантанас.
Моя улюблена страва – мофонго. Пюре для неї роблять із зелених бананів або маніоки в дерев'яній ступі. Додають бульйон, часник та спеції. За бажанням можна покласти овочі, курку, яловичину, крабове м'ясо, креветки або інші морепродукти.
Смачного у ресторанах бажають навіть незнайомим. Чайові зазвичай – 15–18 відсотків від замовлення.
Для Пуерто-Рико потрібна американська віза. Країна є підконтрольною територією США. Валюта – долари.
У країні майже немає громадського транспорту. Таксі дороге. Можна взяти автівку напрокат. Дешевше замовляти онлайн.
– Тижневий круїз Карибськими островами обійшовся у 396 доларів із людини, – розповідає менеджер 27-річна Вікторія Прудник із Києва. – Перше, що побачили у столиці, це танці – сальсу й бачату виконують посеред вулиці. Бабці, яким було важко стояти, вставали із крісел і танцювали. Грали вуличні оркестри. Що ближче до вечора, то в Сан-Хуані більше танців у різних районах.
Найцікавіше було у клубах. Перший El Balcon del Zumbador був для місцевих. На нас дивилися скоса. Бармени не знали ані про Україну, ані про Польщу чи Росію.
Обов'язково треба мати мазь від комарів. Увечері багато москітів. Також добре носити із собою плащ або парасольку. Дощить часто і раптово.
Майже скрізь розуміють англійську. Від острова починають свої маршрути багато круїзних лайнерів. Серед туристів переважають американці. Пари похилого віку часто проводять тут відпустки. Та що далі від туристичних місць, то менше англійської – більше іспанської мови.
Найпотрібніші фрази: Un mojito ma´s, por favor та Salude! ("Одне мохіто, будь ласка" та "Привіт!" – ісп. – "Країна").
П'ять найвідоміших напоїв Пуерто‑Рико
1. Пінья колада, за місцевою легендою, винайшли 1963 року в місті Сан-Хуан в кафе Barrachinа. Основним інгредієнтом є кокосове молоко. До нього додають ананасовий сік, білий ром та вершки.
2. "Мальта Індія" називають дитячим пивом або содовою із пшениці. Безалкогольний газований напій із солоду, ячменю, хмелю та води. Часом – із карамеллю. П'ють замість кока-коли або холодного чаю.
3. Кокіто готують на основі сирих яєць. Схожий на гоголь-моголь, але з алкоголем. Додають ром, жовтки, кокосове молоко, згущене молоко, корицю, мускат та гвоздику. Традиційно подають на Різдво до святкового столу в маленьких чашках або чарках.
4. Назва слабоалкогольного напою "Гасоліна" походить від слова "бензин". Продають в алюмінієвій банці із соломинкою. Має шість фруктових смаків.
5. Для коктейлю "Білі" в місцевому самогоні-ромі піторо замочують плоди мамончіло. Вони трохи більші за ягоди винограду. На смак кислі й терпкі.
2 
1
Коментарі