У Словаччині є понад 170 замків

– У Словаччину їдуть заради добре збережених замків, фортець і палаців, – каже 32-річний архітектор Іван Васюта зі Львова.

Разом із колегами тиждень подорожував країною власним авто.

– У Словаччині понад 170 замків. Чимало з них звели в XII–XIV століттях – за часів Угорського королівства. Майже в кожному містечку є свій. Їх будували як захист від монголо-татарських військ. На деякі варто витратити день або два, але більшість достатньо оглянути зовні.

Потрапити у Словаччину можна через пункт в Ужгороді. Для в'їзду потрібна шенгенська віза або біометричний паспорт, страховка авто і всіх мандрівників. За 90 кілометрів від кордону – Кошице, друге за величиною місто в країні. У ньому варто оглянути готичний собор Святої Єлизавети й оперний театр.

 

Бойніцький замок у містечку Бойніце зовні нагадує казковий палац принцеси. 1646 року перейшов у власність роду Палфі. За легендою, Ян Палфі пристрасно покохав дочку французького аристократа й освідчився їй. Дівчина відповіла згодою, але за умови, що наречений перебудує замок. Ян залучив найкращих архітекторів і майстрів. Процес затягнувся на 21 рік. Дівчина вийшла за іншого, а Палфі залишився холостяком.

Оравський замок розташований на висоті 112 метрів на скелястій вапняковій кручі над річкою Орава. Він ніби висить вертикально над нею. Його ще називають "Орлине гніздо".

Це найбільший фортечний комплекс Європи. Побудований у різних архітектурних стилях: від романського й готичного – до ренесансу, бароко й романтизму. Славиться привидами: Білою дамою – дружиною одного з королів, Чорною дамою – власницею Єлизаветою Турзо і привидом замурованого живцем єпископа. Вхід коштує 10 євро, за 20 – проведуть екскурсію.

Історія замку Червоний камінь за 30 кілометрів від Братислави почалася 1230 року. Під ним – гігантські підземні приміщення. Там зберігали товари для торгівлі. У самій будівлі є аптека "Золотий орел". Вона працює з XVII століття. Колись там готували ліки на основі опію й рослин – від чуми та сибірської виразки.

У містечку Меджилабірці брат американського художника українського походження Енді Воргола створив музей. Поблизу в лемківському селі Микова (майже 40% населення – русини, так називають себе лемки – етні­чна група українців. – Країна) народилися їхні батьки. У музеї Енді Воргола є дитяча вишиванка, в якій його хрестили в греко-католицькій церкві США, шкірянка, фотоапарат, окуляри. Вхід – 3,5 євро. Для студентів і пенсіонерів – удвічі дешевше. Виставлено багато картин Воргола, але немає найзнаменитіших. Вони – у США.

Белянська печера – найбільша сталактитова у Високих Татрах і єдина відкрита для відвідування. Вхід розташований на висоті 890 метрів. Довжина печери – 3641 метр, перепад висот сягає 160 метрів. У концертній залі періодично грають класичну музику. Туристів допускають тільки до двох ділянок печери. Температура повітря тримається на рівні 6°C.

Братислава – єдина столиця у світі, яка межує з двома державами – Австрією та Угорщиною. Місто було столицею другої з 1536-го по 1784 рік. До 1936-го із Братислави до Відня можна було дістатися трамваєм. Зараз – автобусом або річковим поромом за 40 хвилин.

У ресторані НЛО, або UFO, навпроти Граду – центрального братиславського замку – щороку бувають понад 200 тисяч туристів. Це – найдорожчий ресторан міста, з оглядовим майданчиком. Видимість – понад 100 кілометрів. Збудований у формі літаючої тарілки, до якої з однієї опори веде швидкісний ліфт, з іншої – 430 сходинок. Підлога обертається, за годину можна оглянути всю панораму столиці.

 

Місцевих жителів дратує, коли їх питають, де знімали фільм жахів "Хостел". За сценарієм, неподалік Братислави діяла організація, яка викрадала людей і за гроші дозволяла мільйонерам знущатися і вбивати їх. Знімали в Чехії. У Словаччині заборонили прокат картини – через надмірну жорстокість і псування іміджу країни.

У центрі міста є паб, де можна прийняти пивну ванну. Кажуть, такі мають антибактеріальний ефект і допомагають позбутися целюліту. У теплій ванні п'ють холодне пиво. Одноразове її відвідування, лікувальний масаж та безліміт пива коштують 50 євро.

П'ять словацьких національних страв

1. Спішська похутька – густий гуляш із печерицями та картопляними оладками. Готують зі свинини або телятини з великою кількістю спецій.

2. Пастуші халушкі – дрібні кульки з борошна, які відварюють, а потім змішують із бринзою або беконом. Раніше їх їли переважно пастухи.

3. Пструг у маслі – патрана форель із головою, тушкована в маслі. Ця риба – гастрономічний символ країни, її розводять сотні господарств. У пструг не додають нічого, крім солі та вершкового масла, щоб не перебити природний аромат і смак свіжої риби.

4. Капусніца – подібний до солянки капусняк. Дуже густий – із квашеної капусти, картоплі, перцю, моркви, пастернаку, квасолі, спецій та кількох видів м'яса. Ложка в ньому має стояти.

5. Татранський чай – трав'яна настоянка міцністю від 32% до 52%. На стіл подають гарячим. Такий чай приносять навіть у лікарню хворим. У кожному регіоні свій рецепт – залежно від трав і ягід, що там ростуть.

×