Люди в Московії були товаром. Чоловіки продавали дітей, дружин і самих себе

10 улюблених книжок Ксенії БЛИЗНЕЦЬ

1. "Де немає Бога", Макс КІДРУК

У високогір'ї Каракорум на території Пакистану розбивається пасажирський літак. Семеро вцілілих людей опиняються в пастці на горі Гашербрум – висота майже 7 тисяч метрів, холод, без води та їжі. Книжка про те, як вижити, коли надії на порятунок практично немає.

В екстремальних ситуаціях у людей проявляється справжнє єство. Бо іноді живемо в полоні стереотипів і наше уявлення про інших може не відповідати дійсності. Та й самі люди не завжди знають, ким вони є і на що здатні.

Наприкінці читання задумалася над тим, де іще немає Бога. Можливо, не тільки в таких горах. А й там, де зраджуємо себе, кривдимо інших чи закриваємо очі на речі, яких не хочемо помічати.

 

2. "Як зупинити час", Метт ХЕЙҐ

Том Азар народився у звичайній сім'ї й до 13 років не підозрював, що відрізняється від інших. Але потім зрозумів: він не старіє.

Люди зазвичай не сприймають речей, що виходять за рамки їхнього світогляду. Тому на Тома чекають переслідування, переховування, переїзди з місця на місце. Якщо живеш надто довго – не можна дружити, любити, прив'язуватися. Багато "не" зупиняє і заважає жити.

3. "Кімната для печалі", Андрій ЛЮБКА

Це книжка з оповіданнями на різну тематику, які поєднані одним – кожен із головних героїв щось втратив у житті. Видання не занурює в депресивний настрій, а змушує замислитися.

Запам'яталася казка-притча "Коронація" – про короля, діти якого боролися за владу. Один із синів не зупинився перед убивством батька. Це втрата людяності. Друге оповідання – про чоловіка, який узяв у бібліотеці том віршів Овідія і знайшов у ньому записку попередньої читачки. Захопився нею і в уяві намалював. Коли зустрів, втратив ілюзію. Дівчина виявилася звичайною студенткою, яка забула, що колись читала Овідія.

4. "Графічні стилі: від вікторіанців до хіпстерів", Стівен ГЕЛЛЕР, Сеймур КВАСТ

Книжка захопить людей, які цікавляться мистецтвом та історією. Автори розповідають, як розвивалися реклама, плакати й ілюстрація. Як змінювався вигляд речей, якими ми користуємося і зараз.

Вперше видання розгорнула навмання. Натрапила на сторінки про стиль ар-нуво з плакатами Альфонса Мухи – одного з моїх улюблених художників. Потім була приємно здивована цікавою інформацією не тільки про художні стилі й митців, а й про передумови виникнення цих стилів та особливості їхнього розвитку в різних країнах світу. Це мистецька подорож світом, що почалася в 1830 роках і завершується в наш час.

5. "Третій сніг", Іван АНДРУСЯК

Історія про їжачка Петра та інших мешканців лісу. Пригодницька, кумедна, а наприкінці – майже детективна. Про звички й життя тварин тут розповідається ніби поміж рядків. Не порушується основна лінія, де письменник піднімає питання впливу людини на природу. Класно вписані у сюжет дивні ситуації, як-от мода називати дітей на іноземний лад або зневага до української мови. Книжку можна було б додати до шкільної програми.

6. "Мальва Ланда", Юрій ВИННИЧУК

Незвична книжка для української літератури. В ній багато смішного, але є й про зовсім невеселі речі. Автор зачіпає тему політики. Часто згадує важливі для України та світу історичні події. Вразили сторінки про наших письменників і поетів, розстріляних 1937 року. Знала про ці жахливі події, але названі цифри й перелік імен шокували.

"Мальву Ланду" слід читати, якщо розумієте чорний гумор, сатиру й театр абсурду. Потішить неповторна галицька говірка, якою написаний роман.

7. "Антиукраїнець, або Воля до боротьби, поразки чи зради", Олександр САВЧЕНКО

Книжку написав економіст, який після проголошення Незалежності став заступником голови Нацбанку і підтримував випуск національної валюти. Відтоді постійно намагався комунікувати з владою задля просування реформ. Але в певний момент зрозумів, що нічого змінювати вони не прагнуть. Олександр Савченко відповідає у книжці, чому так виходить і як це побороти.

Вона і про те, як вилікувати українське суспільство від "ватності". Автор аналізує історію та намагається пояснити, звідки взялося це явище? Дає поради, що кожен має робити, щоб Україна стала успішною.

8. "Збагнути Росію. Свідчення очевидців", Олександр ПАЛІЙ

Історик зібрав враження іноземних мандрівників, дипломатів, військових, купців і журналістів, які свого часу подорожували Росією. Розповідають про традиції, звичаї, людей, владу та її методи управління. Записи викладені в хронологічному порядку. Починаються з V століття до нашої ери й закінчуються ХІХ століттям.

Не знала, що на території сучасної Росії жили людожери. Римський історик Аміан Марцелін писав, що через них землі на північний схід аж до самого Китаю стояли пусткою. Люди на них боялися селитися.

Майже в кожному описі мандрівники пишуть про пиятику. Страшенно зловживали і простолюдини, і знать. Чоловіки та жінки. Часто пропивали одяг, валялися в багнюці або йшли додому голяка. З ХVI століття пишуть про те, що люди в Московії були товаром. Ними розпоряджалися не тільки пани. Чоловіки продавали дітей, дружин і самих себе. Подорожні згадують про беззаконня та беззастережну покору всіх одній людині – князю. А далі – царю.

Побиття жінок і слуг вважали нормою та навіть сприймали за прояв любові. Брехливість була мало не чеснотою. Домовитися про щось із росіянами важко. А якщо вдавалося, то угода для них не мала ніякого значення – за першої можливості відмовлялися від своїх слів. Переважна більшість людей була неписьменна й вірила в забобони. Ототожнювала царя з Богом, а церква проповідувала слухняність і терпіння.

Росіяни часто хрестилися й божилися, але притому нічого не знали про християнську віру. Надзвичайно поширеними були крадіжки, вбивства, содомія, подружні зради, побоїща.

9. "Путівник по Галактиці для космотуристів", Дуглас АДАМС

Не підозрювала, що наукова фантастика може бути настільки кумедна. Вразила історія про англійця Артура Дента і його друга, космотуриста Форда Префекта. Деякі діалоги та епізоди є тонкою іронією щодо реалій життя. Наприклад, про чиновника, який відповідає за знесення будинку. Подібні ситуації досі виникають в Україні, коли держслужбовці намагаються втілити якісь ідеї, порушуючи закони та права людей.

Книжка написана 1972‑го. 2005 року її екранізували. Сценарій написав сам автор, але побачити фільм не встиг.

10. "1Q84", Харукі МУРАКАМІ

Це роман-антиутопія. Письменник піднімає багато важливих і болючих питань, що стосуються закритих суспільств, насильства проти жінок, гендерної нерівності, стосунків між батьками й дітьми. Тут чимало згадок реальних історичних подій.

Роман незвичний для Муракамі. З елементами фантастики, трилера, але й про людей з їхнім одвічним пошуком себе.

×