Заспокійливі заяви політиків щодо запровадження подвійного громадянства в Україні приховують всю глибину цієї проблеми. Заборона такого громадянства була закладена в законодавство чиновниками Кравчука і Кучми, які намагалися нейтралізувати найочевидніші загрози суверенітету України. Зняття цієї заборони допустиме лише в разі докорінної реформи в сфері державної та військової служби.
Легалізація подвійного громадянства дійсно позбавить клопотів і витрат мільйони простих українців та іноземців. Натомість серйозні, катастрофічні, клопоти тоді виникнуть в органів державної влади України.
Найпершим наслідком буде легалізація "п'ятої колони", яка вже де-факто утворилася в місцевих органах влади Криму, Севастополя, Закарпаття й Буковини. Держадміністрації, ради, міліція, школи цих регіонів наповнені громадянами, відповідно, Росії, Румунії та Угорщини. З фактично фальшивими українськими паспортами. Адже іноземцям заборонено обіймати подібні посади. Сусідні уряди тримають цих людей "на гачку" пенсій та візових пільг, що передбачені для їх громадян. Це слабкий гачок, але від кожного окремого підвішеного й не вимагається багато. "Служити Україні" максимально формально, порушувати присягу держслужбовця тихо й щоденно.
Результат можна спостерігати в новинах: системну антиукраїнську пропаганду в школах, діяльність Чорноморського Флоту над законом, виділення громадської землі й бюджетних коштів московському патріархату. Невипадково черговим лобістом легалізації "подвійництва" є нардеп з Криму Лем Мірімський.
Іноземні країни мають від "п'ятих колон" і міжнародно-правову вигоду. В разі конфліктів з Україною вони офіційно "пред'являть" десятки тисяч своїх справжніх громадян у прикордонних регіонах. Тож ООН і НАТО не наважаться заборонити Румунії чи Росії окупацію відповідних районів, а згодом і виділення їх у квазідержави. Себто сценарії "Гітлер у Судетах" або "Єльцин у Абхазії".
Діюче законодавство вимагає ув'язнення таких "українців" (за підлог) разом із усією вертикаллю "силовиків" (за халатність, адже факти загальновідомі). Натомість скасування заборони на подвійне громадянство стане легалізацією іноземної агентурної мережі на кордонах. Іншими словами, капітуляцією української держави в сфері держбезпеки й контррозвідки.
Другий наслідок пропонованої лібералізації може бути політично вигідним для України, але створить їй бюджетну катастрофу. Найгостріша юридична проблема подвійного громадянства – військова служба таких людей в якійсь одній країні. У стосунках України з Росією та США проблема може мати серйозні наслідки.
В РФ величезний щорічний призов (296 тисяч юнаків минулого року, проти 40 тисяч в Україні). Іще більша кількість росіян від нього ухиляється через дідівщину та кавказьку війну. В Україні служити набагато легше. Ще легше "відкосити". Тож в разі подвійного громадянства, в Україну на папері "повернуться" мільйони призовників з українським корінням. Вітчизняні платники податків заплатять за цю бутафорію мільярди гривень. Адже кожного "репатріанта" віком від 14 до 27 років потрібно поставити на облік, забезпечити паспортами й обстежити в поліклініках.
Водночас справжня служба громадян України в іноземному війську, і навпаки, створює такі ж проблеми, як і робота "подвійників" у владі. Тисячі громадян України нині служать за контрактом в російській і американській армії. Обидві країни зацікавлені й наймають іноземців офіційно. Натомість Україні легше позбавити цих людей громадянства й ув'язнити їх за найманство, ніж легалізувати. Адже тоді постануть юридичні питання про доступ до державної та військової таємниці, про накази командира, які формально є обов'язковими для виконання в одній країні, і злочинними – в іншій, тощо.
Отже, безболісна для безпеки України легалізація подвійного громадянства вимагатиме клопіткого реформування правового статусу чиновників, військовослужбовців, усіх політично важливих працівників. Таке реформування треба буде узгодити, принаймні, з урядами США, ЄС та Росії – інакше вони заборонять українцям подвійне громадянство "зі свого кінця". А тоді залишається лише знайти мільярди бюджетних гривень на публікацію тисяч нових нормативних актів, реорганізацію управлінського апарату і заміну десятків тисяч "подвійників".
Чи здатні зараз на таку реформу паралізована Верховна Рада і антикомпетентна виконавча влада донецького обласного масштабу? Чи витримає цю реформу хронічно напівдефолтний держбюждет України?
2 
1
Коментарі
42