– Обіцяю – боліти не буде! Зроблю укольчик, якщо хоч трішки защемить. Відкрий ротик, – стоматолог Оксана Володимирівна втретє схиляється наді мною.
Набираю повні легені повітря й відкриваю рот. Я дуже боюся лікувати зуби. Вже змінила шість лікарів.
Перша згадка про стоматолога – темний кабінет у сільській поліклініці. Мені 6 років, і треба вирвати кутній молочний зуб. За голову позаду крісла мене тримає мама. Огрядна лікарка однією рукою затиснула мої руки, а другою пальцями розкриває рот. Я вириваюся й біжу до дверей. Лікарка обіцяє прив'язати ременями до крісла. Коли я вже геть знесилена – зуб видаляють.
На перший огляд до стоматолога півторарічну доньку Сашу веду з острахом. Обираю найкращу й найдорожчу клініку, довго розпитую про кваліфікацію лікарів.
Доньці стоматолог дозволяє бавитися в кабінеті. Вона скидає всі стерильні інструменти на підлогу.
– То нічого, хай бере! – молодий лікар не проти.
На екрані вмикає мультик про свинку Пеппу. Саші тут подобається. За 20 хвилин вона відкриває рот і дозволяє оглянути свої 12 зубів. Проблем немає.
– За такі гроші і я б їй зуби подивилася, – літня сусідка працює санітаркою в лікарні. Зустрічає нас біля дому. – Ваше покоління дуже балує дітей. А світ жорстокий, у ньому багато болю. Хай краще з дитинства знають, яке життя важке.
Коментарі