– Під час літньої відпустки вперше у житті їздив не до Криму, – каже знайомий Степан.

Повернувся з Шацьких озер. На Волині відпочивав із родиною.

– Щоліта з 5-річного віку батьки возили мене на півострів. Я своїх дітей – від народження, – розповідає. – Все об'їздив, усі куточки знаю. Останні роки, правда, тільки на пляжі лежу, жодних екскурсій. Торік був у Ялті, поки українців пускали. Зараз – сам не хочу. Але ностальгія мучить.

Відпочинок на Шацьких озерах подорожчав утричі за останні роки. Але відремонтували кілька доріг, покращили інфраструктуру. На центральному пляжі побудували магазини, кафе, їдальні. Більшість туристів – із Західної України та Києва.

– Озеро після моря – не то, звичайно, – каже Степан. – Не чую шуму морських хвиль. Ніхто через тебе не переступає, не кричить на вухо: "Кукурузка горячая, мідії, рапани". Усе свіже й бездоганне – аж нудно. Лежу на пляжі й сумую за Кримом. Що саме не так – пояснити не можу. Аж коли обрахували в пивній, а хтось украв рушника з пляжу і в будинку вимкнули світло – дискомфорт минув.

В останній день на Волині Степан отруївся. На пляжі купив копчену рибу.

– Саме так завжди закінчувалася моя відпустка. Відпочив, як у Криму.

×