Потрібні люди

– Якщо не маєш власного перукаря, вважай, ти – ніхто, – Таня завжди починає стрижку цією фразою.

Вона два роки тому приїхала до Львова з райцентру, закінчила курси перукарів і влаштувалася в салон краси в центрі міста. Люблю ходити до неї, бо має легку руку й чудово стриже довге волосся. А ще в Тані багато клієнтів, і вона знає пів-Львова. Торік порадила мені плиточника й дала контакти лікаря-косметолога.

– У мене нова клієнтка – масажистка Алла, – обстригає кінчики волосся перукарка. – Її викликали робити масаж Ірочці Білик, коли вона приїжджала з концертами до Львова. Золоті руки. Дам телефончик. Скажеш: від Тані.

Наприкінці місяця мені треба віддати борг у доларах. В обмінниках курс виріс. Та й валюта не скрізь є. Розгублена, консультуюся телефоном із перукаркою.

– Чоловік моєї клієнтки Ліни в Національному банку працює, а свекор – у Приваті. Вона казала, що зараз купувати долари не варто, – за півгодини звітує Таня. – Через тиждень впаде на 20 копійок, тоді й бери.

Послухалася. І справді купила валюту дешевше.

Приходжу у травні до салону краси – а Таня звільнилася. Їй запропонували місце особистої помічниці відомого у Львові бізнесмена. Стригла матір його ділового партнера, а та звела з "потрібною" людиною.

×