Нещодавно ми з чоловіком закінчили ремонт – облаштували кімнату для гостей. Вирішили безкоштовно приймати на ночівлю мандрівників з усього світу. Торік самі так подорожували Європою. З угорцями я ходила по закритих нічних клубах "для своїх", із польським подружжям до ранку розповідали анекдоти різними мовами.

На вихідні до нас одразу попросилися канадійка Гелен, турок Онур і Денис із Донецька. Пізніше у канадійки змінилися плани. Турок зник, коли дізнався, що я одружена. Лише Денис дуже хотів приїхати до Львова. Його сторінка в міжнародній спільноті CouchSurfing була порожньою, жодного друга не мав. Повідомлення сяк-так перекладені українською, про себе нічого не розповідав. Зате нас засипав запитаннями: "Чи не поб'ємо за російську мову? Чи мій чоловік не був у зоні АТО? Як у Львові ставляться до переселенців?"

Друзі радили відмовити Денисові: "Сепаратист, однозначно. Всяке може бути, не приймай". Треба людям довіряти – вирішили ми з чоловіком і запросили хлопця в гості. Він швидко відповів: "Та пошлі ви со своєй "гостыннистю". Я вас на вшивость проверял, бандеровцы. Но смотрю, человеческое что-то осталось". І підпис: Сепаратист.

×