"Закривайте благодійний збір. Необхідну суму додам", – отримую торік повідомлення у Facebook від бізнесмена – місцевого депутата.
Збирала гроші для двох малозабезпечених родин. В обох діти після операцій на серці потребували спеціального харчування, підгузків, іграшок. Не вистачало кількох тисяч гривень.
Подякувала й закрила збір. Планували наступного дня закупити потрібні речі. Бізнесмен опублікував пост про допомогу на своїй сторінці. Написав: "Долучився до доброї справи".
Але гроші не прийшли. Нагадую про них депутатові смс-повідомленням. Мовчить. Докладаю свої і купую заплановане.
Про депутата і його обіцянку забуваю. Та нещодавно зустрічаємося на заході. Він ховається від мене, але згодом підходить.
– Я тоді гроші не переказав, бо дещо трапилось. Проблеми були, – пояснює. – Хочу виправитися. Якщо маєте когось, кому потрібна допомога зараз, – кажіть.
Даю контакти Аліни – одинокої матері з півторарічним сином. Їй не вдається оформити субсидію і змусити чоловіка платити аліменти.
Дорогою додому б'юсь об заклад із товаришем. Переконана: депутат зателефонує жінці.
За тиждень іду в магазин вибирати другові шампанське. Я програла
1 
1
Коментарі