Ексклюзиви
Субота, 26 травня 2018 09:05
Ольга Швед
Ольга Швед
Ольга Швед

Міцний горішок

– Це ти тут жила і музику голосно слухала? – з балкона до мене кричить колишній сусід 94-річний Іван Петрович.

Проходила повз львівський будинок у центрі міста, де вісім років тому винаймала квартиру. За 90 квадратів платила дешево. Із господарем домовилася, що живу, доки не продасть помешкання. Свого часу бізнесмен Саша купив квартиру в літньої полячки.

– Приватизую ще 300 квадратних метрів горища і продам усе заразом як комерційну нерухомість, – казав.

Приватизувати горище не зумів. Власники чотирьох квартир дали на це дозвіл за гроші. Господар п'ятої – Іван Петрович – від 500 доларів відмовився. Щомісяця писав листи в прокуратуру і скаржився на самовільне захоплення даху. Не хотів, аби там був офісний центр чи ресторан.

За два роки, що орендувала житло, Іван Петрович розповідав, як підлітком працював у трудових німецьких таборах, сидів у радянських тюрмах. Натякав, що ніколи не здається.

– Досі воюєте за горище? – питаю.

– У твоїй квартирі вже третій власник. Усі думають, що зможуть мене вмовити чи дочекатися, коли помру, – каже Іван Петрович. – Не діждуться. У мене прізвисько – Міцний Горішок. Таке дали 1947 року працівники народного комісаріату внутрішніх справ. Ніч катували, а на ранок махнули рукою. Сказали, що доживу до 100 років

Зараз ви читаєте новину «Міцний горішок». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода