"Все стало намного лучше. Даже в несколько раз", – пише Альона із Севастополя.

У Криму маю чимало знайомих і навіть далеких родичів. Намагаюся підтримувати зв'язок із ними. Це вдається, якщо не заводити мову про політику. Переписуємося про ціни, погоду, здоров'я. Розповідаю, що недавно разом із донею застудилися і похворіли. Викликали дільничного лікаря, здавали аналізи, купували дорогі ліки. Альона хвалиться російською медициною:

"Раніше давала хабарі за огляд лікаря – щонайменше 50 гривень, а зараз за страховим полісом усе безкоштовно. Правда, черги великі. На прийом до окуліста вісім днів чекали. І карет "швидких" ­поменшало. У свекра серце схопило – їхала півтори години. Але переваг більше".

За тиждень Альона дзвонить по Skype. Плаче. Захворіла її 3-річна донька.

– В туалет не може сходити другий день, – каже. – "Швидка" не їде на неекст­рені виклики, до педіатра наша черга дійде наступного тижня. Донька мучиться, плаче. Підозрюю запалення сечового міхура. Не знаю, що робити.

Даю номер Skype нашого дитячого уролога. Наступного дня Альона дякує. Дитині краще – львівський лікар порадив теплі ванночки з ромашкою і медикаменти на травах.

– Ти не подумай нічого – у Криму все дуже добре, – каже наприкінці. – Бувають лише маленькі незручності.

×