– А я їй: "дєвушка, як дасте телефончик, на чай 10 гривень лишу", – чую позаду грубий чоловічий голос і жіночий регіт.

Компанія вмощується на крісла в другому ряді Театру юного глядача. За кілька хвилин розпочинається вистава "Кайдашева сім'я" Луганського муздрамтеатру, який приїхав до Львова на фестиваль "Золотий Лев". Перші ряди партеру зарезервовані для партнерів, влади та журналістів. Сиджу перед сценою. Компанія позаду попиває джин-тонік із бляшанок і продовжує обговорювати офіціантку.

Гасне світло. Старий Кайдаш із синами садять грушу. Згодом під цим деревом закоханий Карпо пристрасно цілується з Мотрею.

– Харашо пацан грає, аж сам збудився, – коментує чоловік позаду.

– Женя, заткнись! – шипить жінка поруч. Дехто з глядачів пирскає від сміху. Навіть актор, що грає Карпа, зиркає в наш бік. В антракті працівниця театру просить моїх сусідів поводитися тихіше. Ті кивають.

Актор, що грає Карпа, зиркає в наш бік

Після антракту ідилія в родині руйнується. Старий Кайдаш помирає, нова невістка Мелашка вирушає до Києва на прощу. Сусідка баба Параска каже, що вона залишилася там або поїхала на заробітки.

– В Італію! – не стримується Женя.

Півзалу регочуть. Жінки з обох боків штурхають його ліктями.

Під час сварки, коли три родини ділять хату, землю, а потім і грушу, Женя мовчить. Чути, як крутиться на стільчику, ногою перекочує підлогою порожню бляшанку, зітхає. Після вистави найгучніше кричить "браво" та найдовше аплодує.

– Дівчатка, а ви хотіли в кіно, – у гардеробі впізнаю Женін голос. – Якби я раніше знав, що в театрі так весело, завжди ходив би. На які вистави у нас ще є запрошення?

– На дитячу, – порпається в сумці його супутниця.

– А нє, тоді не йдем. Там не поматюкаєшся. Міняй, я більше класику люблю.

×