"Коли до губ твоїх лишається півподиху, коли до губ твоїх лишається півкроку – зіниці твої виткані із подиву, в очах у тебе синьо і широко", – співає Тарас Чубай пісню на слова свого батька.
Львівський поет Грицько Чубай помер 33-річним, залишивши невидані збірки. Зараз його творчість пропагують син та донька на вечорах пам'яті. Нещодавно видали Чубаєве "П'ятикнижжя". Поезії оформили стрічками рядків, вибитих на друкарській машинці. Раніше їх можна було почитати тільки у самвидаві.
Уся інтимна лірика присвячена одній жінці – дружині Галині. Арешти, переслідування, хвороби не розлучили їх. А я згадую історію свого кохання десятирічної давнини із юнаком-поетом. Ми обоє любили вірші Ахматової, Симоненка і Лорки. Але нас розділяли півтисячі кілометрів. Єдиний засіб зв'язку – мобільний телефон. Чекали півночі, щоб безкоштовно поговорити за безлімітним пільговим тарифом. Я читала свою прозу, а він – присвячені мені вірші: "Ми з тобою з однієї планети, і народилися в той самий день. Рідні серцем, душею, метою, і не треба нам повних кишень". Я тоді думала, що знайшла свою любов.
Не вміє римувати слово "любов"
Але нас розділив мобільний оператор, який скасував нічний тариф. Для двох студентів було задорого читати вірші телефоном. До листів повертатися не хотілося. Розмови почали тривати по кілька хвилин і зводилися до банального звіту дня. Урешті це скінчилося.
Мій теперішній хлопець не пише віршів. Навіть не вміє римувати слово "любов". Але готує мені сніданок і завжди чекає з роботи. Нас не переслідуватимуть спецслужби, як Чубаїв, бо часи вже не ті. Але й мобільний оператор не роз'єднає дорогим тарифом. Бо почуття міцніші. Та й гроші на зв'язок рік як беремо зі спільного бюджету. А коли захочеться романтики, попрошу коханого почитати Чубая. Слово "любов" він теж не римував.
5 
1
Коментарі
16