– От я дурна! – бідкається мамина сваха баба Іра. – У вікно побачила, що йдуть до мене дві знайомі. Так придурилася, що мене вдома нема. Навіть мобільник відключила. Думала, що за самогонкою прийшли. А вони хотіли мене на Майдан взяти. 300 гривень потєряла.

Баба Іра варить самогон усе життя. Але вдома ніколи не приймає покупців. Розносить по "точках" у селищі. Ще пече пиріжки на продаж. Щомісяця відсилає гроші синові в Київ. Він там із дружиною й дочкою вже років

10 на заробітках. Збирає на машину.

Варить самогон усе життя

– Та куди їй у 73 роки на той Майдан, – каже мати. – Ніч їхати в мікроавтобусі, потім день стояти і ще ніч – назад. А в неї купа болячок: почки больні, грижа на пузі вилазить, геморой страшний. Пальці від роботи повикручувані, бо все літо й осінь на поля їздить за 30–40 гривень на день.

Від селища якийсь фермер-"регіонал" ще до Нового року возив людей до Києва на проплачений владою мітинг. Дали по 300 грн.

– Ти не знаєш, вони ще довго там стоятимуть? – питає мене баба Іра. – Я ж теж хочу поїхать.

– Євромайдан, може, й до весни стоятиме, – кажу. – А антимайдан уже розійшовся.

– Та мені все одно – на який. Аби гроші заплатили.

×