Села Чернігівщини стають примарами: відео

Деякі села Чернігівщини, розташовані поблизу російського кордону, спорожніли через ворожі обстріли.

Після виведення своїх військ з території Чернігівської області росіяни не припинили обстріли прикордоння. Про це повідомляє ТСН.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Згорілі архіви СБУ, понівечені бібліотеки й церкви: які культурні пам'ятки Чернігова постраждали від війни

У населених пунктах, що постійно зазнають обстрілів, люди майже не виходять з погребів.

"Угруповання ворожі не збільшуються у кількості, вони залишаються приблизно такими ж, але вони не є наступальними, не є ударними угрупованнями. Вони у такому вигляді лише для оборони їхнього державного кордону", – зазначила офіцер служби зв'язків з громадськістю ОК "Північ" Світлана Халімоненко.

Обов'язкової евакуації для жителів прикордонних сіл немає, утім лише з однієї Семенівської громади на російсько-українському кордоні виїхали близько тисячі осіб.

"До нас не хочуть їхати за продукцією нашою, бо бояться, бо тут стріляють, не хочуть їхати виконувати якісь роботи, дорожні чи ще якісь. От у нас закрився банк минулого тижня з формулюванням, що тут небезпечно… Там три робочі місця, там три і все це так сніговим комом накочується, в негатив проживання на кордоні", – каже голова Семенівської громади Сергій Деденко.

Старости більш віддалених від кордону населених пунктів обліковують порожні хати для заселення тих, хто наважується на переїзд.

Декому з тих, хто сьогодні живе на Чернігівщині, доводиться залишати свою домівку через росіян не вперше. Зокрема, родина В'ячеслава та Оксани перебралася до Кам'янської Слободи (10 км від російського кордону) у 2016 році – з окупованого у 2014 році Алчевська на Луганщині. Тепер їм довелося тікати знову.

"Там просиділи два роки під обстрілами і знову у нас "прильоти", нас як труснуло. Що робити там в Алчевську з тим, що нажили? Все покинули. В Кам'янці нажили і все кинули і знову… Я скоро збожеволію", – каже жінка.

Під час останнього інтенсивного обстрілу Кам'янської Слободи, розказує В'ячеслав, родина дві доби просиділа в погребі. Тоді було понад шість десятків прильотів. В їхньому будинку пошкоджені вікна, у сусідів – знищено будинки і вбито худобу.

Їхній сусід Василь також був змушений переїхати подалі від кордону. Чоловік каже, що за звичкою досі спить одягнутим, щоб в разі обстрілу тікати.

"Обстріли щодня з гармат, що повз, що на нас, нерви не витримали", – каже чоловік.

Вимушені переселенці тим не менш кажуть, що вірять в ЗСУ і очікують, що навесні займатимуться власними городами.

×