"Путін візьме паузу на кілька років, щоб готуватися до ще більшої війни" – Сергій Гайдай

Луганщина наразі є однією з найгарячіших точок на фронті. Масштабні бої точаться на трьох напрямках в області. Кремлівський режим поставив задачу вийти на адміністративні межі. І вони кидають всі сили на це. Про те, як боронять Луганщину зараз і як тероризує місцевих окупаційна влада – в інтерв'ю Gazeta.ua розповів голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай.

На фронті в Луганській області найгарячіша ситуація зараз у Кремінній. Цю ділянку фронту у зведеннях Генштабу постійно називають складною. Що там намагаються зробити окупанти?

– На Луганщині є три умовні напрямки, де проходять активні бойові дії. Це напрямок Білогорівки, Кремінна-Лиман і Сватове-Куп'янськ. Відрізняються вони як ландшафтом, так і підрозділами, які штурмують наші позиції, і тими силами і засобами, якими ці штурмові дії ведуться. Кремінна – більш лісиста місцевість. Там снайпери працювати особливо не можуть. Натомість на сватівському напрямку – навпаки. І вони працюють.

Кремінна – там зараз найважче. Туди російські окупаційні війська кидають всі сили. Намагаються штурмувати позиції. Обстріли з танків, важкої артилерії відбуваються постійно. Іноді штурмують цілими ротами. За допомогою важкої техніки постійно намагаються проводити штурмові дії. Теж саме у Білогорівці. Наші сили обстрілює і авіація, і гелікоптери, і важка артилерія, і танки.

На Ставатівсько-Куп'янському напрямку більш стабільна ситуація. Достатньо потужно нищать важку техніку противника. Там росіяни намагалися кинути десантні підрозділи, різноманітну важку техніку, але нічого не виходить.

 

Чого хочуть досягти росіяни? Що їм реально вдається?

– Мета одна. Кремлівський режим поставив задачу вийти на адміністративні межі Луганщини. Вони всі сили на це і кидають. На Луганщині неокупована частина найменша. Тому росіяни і вважають, що ця ціль буде найлегше виконана. Кидають багато військ, щоб це зробити.

Але всюди достойно відповідають сили оборони, дають відсіч. Немає бліцкригів ворога, глобальних просувань. Їм нічого такого не вдається зробити на жодному з напрямків. Хоча десь нам трохи важче, десь легше. Але наші захисники роблять героїчні вчинки для оборони.

Про захоплення області повністю говорили ще на початку широкомасштабної війни, не полишають росіяни це і зараз. Але зробити цього досі не вдалося. Чому?

– Тому що вони брешуть. І іноді стають жертвами своєї ж брехні. Так було у Сіверськодонецьку. Тоді кадирівці збрехали, що місто вже повністю окуповане. Ходили там розслаблені. А потім наші задвухсотили понад 200 цих найманців. Місто ще місяць тримало оборону. Другий фактор – героїчні вчинки наших оборонців. Нам немає куди втікати зі своє землі. А окупанти йдуть виконувати завдання Кремля. На них ніхто не нападав, не вбивав цивільних, не гвалтував.

Навіщо їм взагалі це "досягнення"? Вони втрачають дуже багато сил і техніки у боротьбі за незначну територію. Які їх шанси на перемогу на цьому фронті?

– Єдина мотивація російських солдатів – страх. Росіяни воюють за амбіції схибленого кремлівського діда. Який, насправді, випадкова людина у великій політиці. Росіянин – це ображений гопник. Якому весь світ винуватий, що у них немає нічого, і що їм забороняють ходити в туалет в під'їзді. Вони готові вбивати, гвалтувати, а коли дають прочуханки – одразу питають: "А нас за що?". Їх постійно грабує власна влада, а вони ображені на світ і йдуть воювати за схиблені принципи Путіна. Він чітко розуміє – якщо результатів не буде, то він нічого не зможе продати своєму народу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми накопичили можливості для масштабної атаки" - Ігор Романенко

Тому і важливо вийти на адміністративні кордони Донеччини та Луганщини. Тоді зможе сказати "стоп", ніби вони вже отримали величезні перемоги. І візьме паузу на кілька років, щоб готуватися продовжувати далі ще більшу війну. Так тільки зможе закінчити війну, яку зараз програє, і зберегти обличчя.

Але для такого сценарію потрібно, щоб наша влада погодилася на новий Мінськ.

– Ніхто і не говорить, що коли Путін запропонує підписати якісь документи, хтось піде йому назустріч. Але Путін себе виправдає, а далі вже зможе хоч оголошувати війну, хоч нові мобілізаційні заходи. Головне, що так збереже свій режим.

Але Володимир Зеленський з першого дня говорив, що ніхто не стане торгувати нашими землями.

Росіяни так само говорили про Херсон і обіцяли "захищати" ці території. Ми вже звільнили місто. Так само ж може бути з Донеччиною та Луганщиною.

– Так буде. Росіяни можуть зібрати велику кількість техніки, людей і на певний час десь мати перемоги. Хоча це не буде критично. Росіяни захопили Соледар тимчасово – але якою ціною? Там величезні втрати. Вони розбиваються об Бахмут. Якщо рахувати і двухсотих, і трьохсотих, які більше не повернуться, це десятки тисяч людей. Плювати Путін хотів на кількість, що гинуть за його інтереси. Так само як Сталін і Жуков. Ресурс людський величезний, і Путін вважає, що вони так можуть зламати наші сили оборони.

В одному з інтерв'ю ви казали про зрадників: "Марківка, Рубіжне, Мілове, Білокуракине, Станиця Луганська — п'ять керівників, голів об'єднаних територіальних громад або військових адміністрацій, які не тільки залишились, але й співпрацювали з військовими. З них, напевно, вони всі — для мене рівні зрадники. Але мер Рубіжного відрізняється від них. Бо він ще й чітко водив кадирівців показувати проукраїнські налаштованих жителів Рубіжного". На вашу думку, чи вийде покарати цих колаборантів?

– Всі будуть покарані. Навіть якщо хтось і втече до Росії. Вони вже декілька разів намагалися. Та ж Русанова – колишня голова Сватівської районної ради. Її повернули назад. Той, хто найближче до лінії фронту, розуміє, те, що вони бачать в реальності більш правдиве, ніж те, що показують по телевізору.

Можу сказати, що вони або загинуть внаслідок бойових дій, або їх дістануть партизани. Але покарання колаборантів – питання обов'язкове.

 

Наш рух спротиву на окупованих територіях наскільки сильно впливає на ситуацію на фронті?

– Ми бачили рух стрічок – коли по території області з'являлися жовто-блакитні знаки, розклеювали листівки і плакати, спалювали розподільчі станції на залізничних коліях. Це сповільнювало перекидання військ і техніки. Підпалювали склади окупантів. Від партизанів надходили дані про розташування техніки чи штабів. Це все працює постійно.

В кінці лютого повідомили, що на тимчасово захоплених територіях Луганщини російські окупанти відключили мобільний зв'язок.

– Намагаються забезпечити інформаційний вакуум. Щоб партизанський рух не так активно допомагав нищити окупантів. Чим більше вони зменшують вихід інформації, тим – вважають – буде безпечніше для окупантів. Тому що кількість підпалених складів і казарм останнім часом збільшується. Тому виключають мобільний зв'язок та інтернет.

Іноді навіть закривають населені пункти на виїзд. Ходять по будинках, перевіряють телефони – навіть дітей. Намагаються знайти хоча б якийсь зв'язок з неокупованою частиною Луганщини. Іноді забирають людей десять. Вивозять у бік Луганська. Повертаються не всі. І долю тих, хто зник, ніхто не знає.

Як ви могли би описати гуманітарну ситуацію в області? Як живуть місцеві? Як поводяться окупаційні адміністрації? Чого не вистачає найбільше?

– Живуть набагато гірше, ніж до 24 лютого. Медичного забезпечення нормального немає. Це критична ситуація. Всі медичні заклади перелаштували на обслуговування російських бойовиків. Сучасне обладнання викрали та вивезли у бік Луганська. В аптеках з ліками величезна проблема. Багато мародерства. Забирають і техніку, і пальне. Викрали врожаї. Зі шкіл вивозять обладнання. Підприємців змушують реєструватися в Росії.

З кожним днем окупаційна влада стає більш жорстокою до місцевого населення. "Патріотичні" заходи не спрацьовують, тому що люди бачать, скільки загиблих лежать в полях та лісах. Бачать заградзагони, які йдуть за тими, хто наступає. Всю злобу росіяни повертають на місцеве населення.

Що можна сказати про так звану мобілізацію з окупованих територій? Як сильно росіяни продовжують тероризувати населення? Багато хто каже, що чоловіки місяцями не виходять з дому, щоб не потрапити у руки російських загарбників.

– Ті, хто хотіли виїхати, зробили це. На самому початку люди давали по 200-500 доларів, щоб їх не брали. Потім привезли ФСБ – вони контролювали, щоб ніхто гроші не брав. Забрали майже всіх чоловіків. За рік війни багатьох вже немає, бо їх кидали як гарматне м'ясо у бій. Багато хто став інвалідом, отримав важке поранення. Допомогу від Росії вони не отримують. Але є випадки, коли чоловіки по півроку сидять на горищі чи в підвалі.

Ви писали, що на тимчасово окупованих територіях Луганщини росіяни відмовляють людям у перерахунку пенсій. Хоча обіцяли збільшити виплати з 1 березня. Виявляється, що загарбники при перерахунку вимагають від місцевих пенсіонерів пред'явити не тільки паспорт РФ, але й документи так званої ЛНР. Виходить, що росіяни знову обманули тих, хто хотів "русского мира". Чи розуміють ці люди, заради чого вони залишилися на окупованій території?

– Багато регіонів, куди прийшли окупанти, врешті решт зрозуміли, що якось воно відбувається не так, як обіцяли. Вони на собі відчули цей "русский мир", але нічого зробити вже не можуть. Там тільки примус і агресія. Людей змушують отримувати документи, ті ж російські паспорти. Ти вже без них не можеш влаштуватися на роботу. Навіть ті люди, що чекали "русский мир", вже зрозуміли, що це була пропаганда. А росіяни вміють робити її добре. Хоча на власному житті ті, хто вірив росіянам, вже відчув ціну брехні.

Вдається встановлювати зв'язок з тими, хто залишився? Що кажуть про так звану російську владу?

– Ми спілкуємося з людьми, що проукраїнськи налаштовані. Але вони кажуть, що багато з місцевих, які була за російську окупацію, зараз реально прозрівають.

Ще один такий момент з обіцянками – відновлення тимчасово захопленого Сіверськодонецька на Луганщині росіяни відтермінували ще на два роки. Як зараз на Луганщині з інфраструктурою? Щось окупанти відновлюють?

– Щось відновлюють. Але це за принципом – на тобі Боже, що мені негоже. Вони запускали газ. Але не перевірили мережу, тому були вибухи. Багато людей опалюють свої квартири у дев'ятиповерхових будинках дровами. Хоча за два тижні окупанти обіцяли все полагодити. З водопостачанням велика проблема, з каналізацією теж. Про ремонт будинків узагалі не говоримо. Всі обіцянки розбиваються об реальність. Ми бачимо, що російська влада просто брехала. Бо вони навіть не бралися за відновлення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Після кожного обстрілу стаємо ще більш рішучими" – Лариса Волошина

Якої руйнації взагалі зазнала область? Які комунікації працюють? Як живуть звичайні люди?

– Наразі говоримо про ситуацію станом на 4 березня. Активні бойові дії ще йдуть. І тільки після звільнення зможемо давати повну оцінку. Але якщо говорити, що зазнала Луганщина на тій частині, де ми бачили і знаємо, то критична інфраструктура зруйнована майже повністю. Попаснянський водоканал повністю, газова інфраструктура, електропідстанції зруйновані. ТЕЦ запускають, але там зробили лише аварійні ремонти. Каналізація, мости, дороги – все це зруйноване.

Але головне, що цілі населені пункти стерті з лиця землі. Не існує міста Попасна, Білогорівки немає, Новоселівка, Новотошківське повністю розбиті. Це жахлива ситуація. У Попасній просто немає, де жити. Люди, які там були, хтось виїжджав на початку вторгнення. Взагалі, з Луганщини виїхали близько 230 тисяч людей. Хтось - до Росії, хтось до Європи. Але більшість все таки потрапили в інші області України.

Дітей, які пропускають заняття в школах за російською програмою, перевіряють комісії. Що це значить? Як росіяни зараз змінили систему освіти?

– Не можу сказати, чим закінчуються ці перевірки. Але навчання за російською програмою – це жах. Основний акцент там робиться на пропаганду. Коли ми деокупуємо область, доведеться робити тестування, щоб зрозуміти, наскільки діти відстали. Бо наша система освіти значно сучасніша та ефективніша.

Багато мобілізованих росіян заселяють в школи та дитсадки. Іноді дітей у такі заклади змушували виходити на навчання. Хотіли так робити провокації, але жодних таких обстрілів з нашого боку не було.

Дуже незрозумілі дії відбуваються з тим, що дітей кудись вивозять – нібито на оздоровлення. А потім вони чомусь не повертаються. І згодом кадирівці знімають відео, де нібито привезли підлітків з інтернату і з них збираються готувати бойовиків. У нас буде дуже багато прикрих моментів, пов'язаних з дітьми. І це не тільки про Луганщину.

Росіяни взалися наводити порядки в економіці окупованої Луганщини. Зокрема знайшли вихід, як знизити ціни на продукти в магазинах. У деяких захоплених громадах Луганщини ціни на товари першої необхідності у два або три рази вищі за середні по регіону, повідомили в Луганській ОВА. Зараз окупанти вирішили розробити заходи щодо зниження закупівельних цін у місцевих виробників. Чи вдається росіянам побудувати економічне диво?

– Ніякого дива немає. На ринку у Старобільську вже обмінюють продукти за бартером. На шмат м'яса можуть поміняти шубу. У нас міста розвивалися, ми будували інфраструктуру – спортивну, навчальну, парки та сквери. Росія ж принесла дрова в багатоповерхівки та "помивочні". Це такі душові у палатках, які ставили у містах. Там по десять людей одночасно приймали душ. У нас був сучасний комунальний транспорт. А росіяни його майже весь знищили. Замість "Мерседесів" та сучасних тролейбусів – хваляться "буханками", які завезли.

В самій Росії немає економічного дива. Про що ми можемо говорити на окупованих територіях.

Як тиснуть на підприємців?

– Забирають, що їм треба, і все. Бо там немає жодного вибору. Врожай, наприклад. Просто прийшли і забрали. Це нагадує 1917-й рік. Тоді теж у людей крали те, що вони могли заробити своєю працею. Техніку крадуть, запаси пального і врожай теж. Така у них економіка. Люди там не мають ні прав, ні захисту. І доводиться або повністю лягати під окупантів, змінювати документи, або їх просто пограбують.

Що буде з тими, хто пішов на співпрацю?

– Вони порушили українське законодавство і мають бути покарані. Не треба повторювати ситуацію 2014-го, коли цього не сталося. Коли багатьом вдалося оминути покарання. А потім вони навіть балотувалися на вибори. І когось обирали. Хто тоді співпрацював з ворогом, продовжують робити це і зараз.

Скільки доведеться відновлювати Луганщину після війни? Чи вдасться повернути все, як було? Чи доведеться будувати нові міста після повернення Донбасу?

– Це будемо визначати, коли повністю деокупуємо Луганщину. Враховуючи ті руйнування, що вже є, та те, скільки доведеться розміновувати, то це років сім-десять. А то і більше.

Але нам вдасться зробити краще, ніж було. Тому що ми тільки розпочали оновлювати Луганщину, у нас були чудові результати і це тільки початок. Все, що після деокупації будемо відновлювати, будемо робити з урахуванням нових і сучасних технологій. Тому я впевнений, що буде краще.

Якою буде Луганська область після війни?

– Вже потроху починаємо будувати ці плани. Це залежатиме від багатьох факторів. Як мінімум, від того, в якому стані буде Луганщина, далі – як швидко вдається розмінування. Також важливо, на яких умовах Росія підпише капітуляцію і скільки у нас буде грошей. Як ми зможемо налаштувати економіку. Бо раніше вона майже вся була орієнтована на Росію. Треба буде перелаштувати її в напрямок України та Європи. А для цього доведеться враховувати нову логістику. Треба розуміти, що зруйновані бюджетоутворюючі заводи, як Лисичанський НПЗ, Азот тощо. І вже зараз ми починаємо розробляти різні сценарії відновлення Луганщини.

Що найголовніше доведеться зробити, щоб повернути туди звичайне цивільне життя?

– Розмінування насамперед. Основне питання переселенців, які зараз опинилися у різних областях, коли вони зможуть повернутися додому. Тобто відсоток таких людей величезний. Люди хочуть жити і працювати там, де народилися.

×