Біологічний батько відсудив дітей, яких не бачив 4 роки: що робити опікунам

Щодо цього конкретного чоловіка, важливо, щоб була комплексна експертиза. Не тільки медична. А медично-психологічно-педагогічна. Вона встановить, з точки зору педагогіки, психології і соціальних питань, чи спроможна ця людина, у якої є інвалідність, виконувати обов'язки по вихованню дитини. Те, що суд відмовив у призначенні експертизи, говорить про некомпетентність наших суддів.

Треба було б загальмувати виконання рішення суду, але воно набрало законної сили. Тому тут треба проводити оперативну комбінацію. Дітей повернути до батька. А наступного дня комісія робить акт обстеження житлово-побутових умов і знову вилучає дітей, кажучи про те, що там не створені умови, є загроза життю й здоров'ю дітей. Вони на день-два їдуть у центр соціально-психологічної реабілітації. Тим часом готується рішення органу опіки й піклування про передачу дітей під опіку цій родині. І розпочинається процес позбавлення чоловіка батьківства. Це робиться через суд. З вимогою провести ту ж комплексну експертизу. Плюс, опікуни й служби мають надати всі порівняльні докази - у якому стані були діти з батьком, і в якому зараз. Це важливо. Усі рішення мають прийматися, виходячи з найкращих інтересів дитини. Встановивши дітям статус позбавлених батьківського піклування, їх зможуть всиновити.

 

Перше, що ми маємо зробити – це переглянути постанову про встановлення опіки, переписати її вже в залежності від нових умов. З урахуванням того, що в нас з'явилися нові форми сімейного виховання. Це - прийомні сім'ї, патронат, дитячі будинки сімейного типу. Є положення про ці всі форми. Але вони не врегульовані разом із цією постановою. Бо вона, по-перше, стара, а по-друге – вона стосується і опіки над дітьми, і встановлення опіки над дорослими, але недієздатними особами, і так далі. Тобто її треба змінювати з урахуванням нових форм сімейного виховання.

Наприклад, у прийомну родину можуть потрапляти діти тільки ті, які мають статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Це моя особиста думка. Що патронат можна встановлювати над дітьми. Але він не може бути більше 90 діб, скажімо. Це ж питання не лише почуттів дітей, а й самих батьків. Маємо враховувати і їхні почуття. По-друге, треба розвивати фостерні сім'ї, як за кордоном. Це професійні спеціалізовані сім'ї, які можуть брати тимчасово дітей. Наприклад, дітей у конфлікті з законом. Дітей, які стали жертвами домашнього насилля з боку батьків. Підлітків, які люблять і пам'ятають батьків, якими б вони не були. Фостерна сім'я – це професійна сім'я. Від неї не вимагають любити дітей чи прив'язуватися до них. Це як вихователі в дитсадку, чи вчителі в школі. Вони поважають, створюють умови й забезпечують стандарти. Прийомна сім'я, дитячий буд сімейного типу – це вже люди, які народили дітей серцем і віддають їм свою любов. Не можна потім вирвати цю дитину, яка звикла до них, і знову віддати кудись. От тут варто працювати законодавцю і врегулювати ці питання.

Ні. На нього стільки покладено, що, як на мене, треба створювати окреме міністерство у справах дітей та сім'ї, яке було раніше. Бо це питання майбутнього суспільства, майбутнього цих дітей, сімей. Мало того, що в нас не вчать бути батьками, у нас немає інституту відповідального батьківства, немає інституту підготовки молоді до майбутнього подружнього життя. Над цим треба працювати. Треба дивитися в корінь проблеми, чому в нас виникають такі ситуації, що треба вилучати дітей? Проблема у відсутності знань, у готовності бути батьками. Коли працюватимемо на її вирішення – нещасних дітей буде менше.