26 липня 23.25, ми з друзями святкуємо 2 місяці "Республіки Гостиний двір", коли нам дзвонить схвильований Сергій Архіпчук – головний спікер Українського дому і повідомляє що скоєно напад на пані Людмилу. Ми тут же виїжджаємо на місце події.
Пані Людмилу знають і поважають всі активісти, що були під Українським домом, за її доброту, щедрість, щирість і вихованість. Ми сильно хвилюємося, в голові не укладається як в когось могла піднятися рука на цю жінку.
23.55 Консьєржка довго допитується хто ми такі та не хоче пускати, зрештою через 3 хвилини перемов вона запускає нас в дім.
23.57 Пані Людмила зустрічає нас прямо у вестибюлі, вона достатньо схвильована, ми йдемо до неї додому, сідаємо на диван.
"Вибачте, що не прибрано, – вибачається пані Людмила, - Я ж не знала що таке станеться, що ви приїдете".
Пані Людмила показує руку.
"Після того, як мене за неї схопили ворушити боляче, а ще ось. Показує велику гулю на правій стороні лобу. Гуля практично на очах набухає", - сказала вона.
"Я збирала речі, оскільки маю летіти до доньки в Канаду, – розповідає пані Людмила, раптом дзвінок в двері, я побігла відкривати, думала що це Ромчик (син) прийшов вечеряти в гості. Коли почала відкривати, то побачила хлопця, красивого, чорнявого, десь 180-185 см росту, в реглані і джинсах. Дуже подібний до мого сина, я навіть не злякалася. Аж раптом він схопив мене за руку і вдарив. Я назавжди запам'ятаю його слова: "Думаешь ты сама умная? Думай куда ходишь, и что говоришь, дура. А то хуже будет". Не знаю, як я встигла вивернутися та захлопнути двері. Потім нічого не пам'ятаю. Хіба що те, що подзвонила Сергію Архіпчуку".
На запитання чи сварилася вона з кимось останнім часом, Людмила Олексій стверджує, що ні. Після публікації в журналі "Країна" вона почала мати ще більший моральний авторитет у очах сусідок. Хіба що її непримирима позиція щодо російського ліцею, що мають відкрити на Позняках.
"Як це так – на 100 тисяч людей лише один російський ліцей і жодної україномовної школи? – обурюється пані Людмила. – Це виходить я онуку маю туди віддавати? То навіть і законів тоді ніяких не треба, мова й сама зникне. Я з цим питанням навіть до Олександра Бригинця зверталася".
00.35 постраждалій стає гірше. Виявляється ані Міліцію, ані швидку вона не викликала, тому це робимо ми. Жінка була в такому шоковому стані, що навіть не подзвонила сину.
00.39 Я ще раз передзвонюю Марії Лебедевій та Сергію Архіпчуку, повідомляю останні новини.
00.48 Наявні всі ознаки струсу головного мозку, пані Людмилу спочатку нудить, потім вона починає втрачати свідомість. Ми намагаємося з нею розмовляти, щоб вона не знепритомніла.
1.02 До квартири входить син пані Олексій – Роман Олексій.
1.05 Дзвонять зі скорої і кажуть, що ми неправильно дали номер квартири (121 замість 127), лікарі відмовляються піднятися в нашу квартиру, оскільки виклик у диспетчера записано на іншу. Я повідомляю, що буду скаржитися на них у зв'язку із відмовою дотримуватися клятві Гіппократа та надання допомоги людині у критичному стані.
1.12 Ми з Романом самі спускаємося та проводжаємо лікарів до квартири. Я затримуюсь біля консьєржки. Але вона ніякої цінної інформації повідомити не може. Каже що протягом 23-24 години ніхто із прикметами злочинця в під'їзд не заходив та не виходив.
1.18 Лікарі оглядають постраждалу, пані Олексій зле, її знову нудить.
1.20 Нарешті приїжджає міліція з ще одним нарядом швидкої допомоги. В цей час перший наряд заповнюють картку виклику. Вирішують таки що необхідно зробити укол для знеболювання.
1.29 Людмила втрачає свідомість, їй дають понюхати нашатирного спирту, після цього роблять укол. Лікар наполягає на терміновій госпіталізації. Весь цей час зовсім молоді офіцери міліції стоять осторонь, записавши тільки пару слів в протоколі. Особливого ентузіазму на їх обличчях не спостерігається.
1.37 Ми проводжаємо пані Людмилу до карети швидкої та дізнаємося що її повезуть у лікарню швидкої допомоги на Братиславську. Міліціонери вийшли з під'їзду ще до нас, навіть не поспілкувавшись з консьєржкою.
1 
1
Коментарі
24