31 липня 2012 року внаслідок тяжкої і тривалої недуги на 72-році життя померла Ірина Стасів-Калинець. Працювала викладачем української мови та літератури у Львівському політехнічному інституті. Публікувала вірші для дітей. Товаришувала з дисидентами Валентином Морозом та В'ячеславом Чорноволом.
Ірина Стасів народилася в родині вірних Української Греко-Католицької Церкви, гнаної в СРСР. Батько – робітник, мати – з селянської сім'ї. Серед родичів Ірини були люди, зв'язані з ОУН, пише khpg.org
У повоєнні роки була свідком масового вислання українців до Сибіру. З дитинства палко мріяла про незалежність України. "У школі обпльовувалося найсвятіше, а вдома все це пошепки пояснювалося", – згадувала вона.
З 1966 року Стасів-Калинець вже не мала постійної роботи – її брали на півставки або на підміни хворих штатних співробітників. Працювала в ткацькому цеху, в школі у групі продовженого дня.
У1970-му її звільнили з роботи. Згодом улаштувалася ткалею. Викладала мову та літературу в школі – на замінах.
12 січня 1972 року була заарештована у Львові й засуджена до шести років таборів суворого режиму та трьох років заслання. За півроку такий же вирок дістав її чоловік поет і дисидент Ігор Калинець. Під час обшуку у Стасів-Калинець були вилучені листи, фотографії, стаття Василя Стуса "Феномен доби", самвидавна книжка Стасів-Калинець "Оранта" і зарубіжні видання Ігоря Калинця. За час слідства тричі тримала голодовку – вимагала ручку, папір. А отримавши – написала заяву протесту в ЦК КПУ.
Заслання відбувала разом з чоловіком у Читинській області.
Перебуваючи в ув'язненні, написала цикл віршів "Поклик". Їй інкримінували написання антирадянських віршів, особливі претензії у влади викликала її збірка "Дорога вигнання", присвячена В'ячеславу Чорноволу, вірш "Одиссей". Під час слідства викликали на допити учнів. Зі ста школярів, які пройшли свідками у її справі, лише кілька дали покази проти неї: читала вірші, присвячені Чорноволу, давала читати твори Мороза, говорила про незалежну Україну.
Василь Стус присвятив Ірині Калинець кілька віршів, вони листувались у Мордовських таборах, і відбували термін покарання через паркан.
Влітку 1975 року Ірина Калинець була ініціатором голодування на знак протесту, що Стусові не надають медичної допомоги, а він був у важкому стані. В листопаді 1989 року, на прохання сина поета Дмитра, Ірина Калинець займалася організацією похорону свого друга Василя Стуса, повідомляє ridna.ua
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Голові Спілки письменників за 10 місяців до смерті спалили дачу
Починаючи з 1987 року, Ірина Стасів-Калинець брала найактивнішу участь у пробудженні українського культурного та громадського життя Львова, в русі за відродження УГКЦ, у створенні Товариства української мови, Народного руху України.
Писати вірші Ірина Калинець перестала, вийшовши на волю з таборів. Можливо, їй не хотілось залишатись у тіні відомого поета-чоловіка, а можливо, сильнішим і цікавішим видалося слово у прозі, - пише radiosvoboda
Ірина Стасів-Калинець – автор збірок "Поезії", "Шлюб з полином", книжок для дітей "Лелека і Чорна Хмара", "Казки іграшкового телефону", історичного детективу "Вбивство тисячолітньої давності"; монографії "Студії над "Словом о полку Ігоревім","Загадки хрещення України-Руси, наукової розвідки "Тарас Шевченко і св. Августин", численних публіцистичних статей, есеїв. У 1990 році її обрали депутатом Верховної Ради. Отримала титул "Героїня Світу"(США, Рочестер), а також орден Княгині Ольги.
"Ірина була дуже обдарована і мудра. Я навіть не прагнув досягнути рівня її історичних розвідок, біблейських, навіть не відважився цю працю сам впорядковувати... Не хотіла чути, коли я пропонував, щось видати, чи поезію, чи прозу. Нічого не друкувала, крім казок, бо вважала основними дослідження про Біблію. Перед смертю, навіть праву руку зламала і писала лівою. Гора списаних паперів залишилась", – згадував Ігор Калинець. За останні роки упорядкував і видав 10 томів творчої та наукової спадщини, документальних матеріалів Ірини Калинець.
3 
1
Коментарі