19 листопада 2012 року не стало видатного письменника Бориса Стругацького. Фантаст тривалий час страждав на лімфосаркому. Йому було 79 років.
Відповідно до заповіту письменника, його тіло кремували. 5 квітня 2014 року прах Бориса Стругацького і його дружини розвіяли над Пулківськими висотами (ланцюг пагорбів, що розташовані на південь від Санкт-Петербурга і тягнуться на південний захід. - Gazeta.ua).
Борис Натанович Стругацький народився в Санкт-Петербурзі, на 8 років пізніше свого талановитого брата Аркадія (Борис Стругацький пережив Аркадія Стругацького на 21 рік. - ред.), у співавторстві з яким він написав багато відомих творів. Брати Стругацькі підняли фантастику в Союзі: до цього цей жанр тут довго вважався белетристикою низького ґатунку.
У Бориса не було літературної освіти, була наукова (спеціальність "зоряний астроном". - Gazeta.ua). Він працював у Пулківській обсерваторії над проблемою походження подвійних і кратних зірок. Почав пробувати себе в літературі у 50-х роках.
Після виходу в світ повісті Аркадія Стругацького "Попіл Бікіні" старший брат переконав Бориса, що написане ними спільно може мати успіх у читачів. 1954-го брати на спір (ставкою була пляшка шампанського) почали писати твір, який став їхньою першою повістю "В країні багряних хмар".
Життя дає людині три щастя: друга, любов і роботу. Цінувати дружбу, берегти любов, радіти роботі - в цьому і полягає сенс життя
Із 1956 року брати створили 26 повістей, п'єсу, оповідання та публіцистичні твори. Частина книг - екранізувалася. Стругацькі часто самі виступали як сценаристи фільмів за їхніми творами. Але вони не завжди залишалися задоволені результатом. Так, брати просили прибрати їхні імена з титрів фільму "Чародії", в якому були використані мотиви їх повісті "Понеділок починається в суботу". Пізніше Борис говорив, що змирився з тим, що жодна екранізація не співпадатиме з його баченням книги.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Помер автор музики до фільмів "Вбити Білла" і "Джанґо звільнений"
Борис Стругацький "ніколи, нікому і ні за яких обставин" не відповідав, над чим він працює. "Причин тому багато, я назву лише одну: ще в незапам'ятні часи було нами помічено, що варто лише хоч кому-небудь, хоч що-небудь, нехай навіть побіжно розповісти про поточну роботу, - все: робота йде нанівець, і проект гине, навіть нормально не розпочавшись. "Ніколи не говори: роблю, - завжди говори тільки: зробив". Відмінне правило. Всіляко рекомендую".
Після смерті брата Борис Стругацький видав дві книги, написані власною рукою, під псевдонімом С. Вітіцкій. Також Борис Натанович керував літературним семінаром молодих письменників-фантастів, був членом журі кількох літературних премій, пристрасно колекціонував марки, багато читав, захоплювався програмуванням і комп'ютерними стратегіями. Не любив виступів перед публікою і організованих зустрічей із читачами і вважав за краще не виходити з дому.
Я дуже не люблю говорити про себе. І, по можливості, не кажу. Не люблю "суто особистих питань" і намагаюся від них усіляко ухилятися
При цьому письменник завжди займав активну життєву позицію: 2005-го року підписав лист, що закликає міжнародне правозахисне співтовариство визнати колишнього главу "ЮКОСа" Михайла Ходорковського (російський підприємець, громадський і політичний діяч, публіцист. На момент арешту був одним із найбагатших людей у світі, його статки оцінювалися в $15 млрд. 2005-го році визнаний російським судом винним у шахрайстві та інших злочинах. Пробув в ув'язненні більше 10 років. За даними на 2016 рік - постійно живе зі своєю родиною в Лондоні. - Gazeta.ua) політичним в'язнем, 2012-го року - відкритий лист на підтримку Pussy Riot (російський панк-рок-гурт, що діє на принципах анонімності і здійснює свої виступи у формі несанкціонованих акцій у непризначених для цього місцях. - Gazeta.ua). Був учасником дискусійного проекта "Сноб".
Gazeta.ua пропонує кілька яскравих відповідей Бориса Стругацького з його інтерв'ю "Новой газете" 2010 року.
— Так було "диво"? І як можна оцінити підсумки "путінського десятиріччя"?
— Було лише одне: поворот від демократичної революції дев'яностих до "стабільності і рівноваги" нульових. Фактично - відмова від курсу політичних та економічних реформ на користь курсу на державність і застій. Підсумок "путінського десятиліття" і є повернення до стабільності і застою брежнєвського типу. По суті - повернення в совок.
— Минуло майже півтора року після російсько-грузинської війни. Як ви оцінюєте її наслідки?
— Це була наша перша, здається, демонстрація сили, застосована до фундаментальних проблем новітньої зовнішньої політики. І демонстрація готовності нинішньої владної еліти йти як завгодно далеко в прагненні утримати у сфері російського впливу "бунтівні" колишні братські республіки. Тепер ясно, що правляча російська еліта ніколи вже не відпустить на волю ні Грузію, ні Україну (ні Білорусію, до речі) і ніколи не допустить переходу цих колишніх "братніх країн" до сфери впливу Заходу. Війна продемонструвала, наскільки далеко ми готові піти в цьому питанні. Дуже далеко. Небезпечно далеко. Непристойно далеко для країни, що за інерцією все ще проголошує старі добрі гасла: "Миру - мир!", "Ні" - війні!". І тепер очевидно, є всього лише єдина причина, що не дозволяє Росії включити себе до числа безумовно агресивних держав, - поганий стан армії.
— Ви вірите в модернізацію, про яку говорить президент? Чи це таке ж гасло, як радянська "інтенсифікація"? І яка модернізація нам насправді потрібна?
— Боюся, це лише слова. Модернізувати треба політичне життя, без цього ніяка модернізація економіки і науки неможлива (хіба що мілітаризація, яка не є вихід із глухого кута, а саме поглиблення в нього). Модернізація ж політичного життя означає сутичку між елітами ("державниками" і "лібералами", "аскетами" і "гедоністами", "антизахідниками" і "прозахідниками"). До цієї сутички жодна з еліт не готова, ризик дуже великий, можна зруйнувати країну і втратити все. Тому і модернізації ніякої не відбудеться, а настане одне лише повільне гниття без різких рухів аж до чергової кризи. А практично - до появи нового Горбачова або Сталіна.
Ось що розповів про братів Стругацьких і конкретно свого батька син Бориса Стругацького Андрій. (Інтерв'ю журналу "Собеседник", 2017 рік).
— Брати Стругацькі до політики, як то кажуть, стосувалися. Тобто досить цікавилися нею. До радянської влади ставлення у них було дуже негативне, у всякому разі, воно стало чітко таким вже після вторгнення радянських солдатів до Чехословаччини 1968-го року. Власне, це прекрасно простежується по тональності їхніх творів починаючи з середини 60-х років. Горбачовські зміни брати сприйняли з великою надією і оптимізмом. На жаль, Аркадій Натанович помер 1991-го року і подальших реформ уже не побачив. А мій батько гайдарівські реформи підтримував і вже тим паче був надзвичайно радий тій свободі слова, яка розквітла у нас у 90-ті роки. Подальший же поворот нашої історії він сприйняв без всякого захоплення: Борис Натанович терпіти не міг державництва й інших імперських штучок. І коли десь 2006-го року журналісти його запитали, яке б питання він хотів задати президенту Путіну, Стругацький відрізав: "З цим президентом мені нема про що розмовляти".
Цитати з творів Аркадія і Бориса Стругацьких
Дурня плекають, дурня дбайливо вирощують, дурня удобрюють, і не видно цьому кінця. Дурень став нормою, ще трохи - і дурень стане ідеалом, і доктори філософії заведуть довкола нього захоплені хороводи. А газети водять хороводи вже зараз. "Ах, який ти в нас славний, дурень! Ах, який ти бадьорий і здоровий, дурень! Ах, який ти оптимістичний, дурень, і який ти, дурень, розумний, яке в тебе тонке почуття гумору, і як ти вправно вирішуєш кросворди! " ("Хижі речі століття").
Щастя для всіх, задарма, і нехай ніхто не піде скривдженим! ("Пікнік на узбіччі")
Ніколи не треба робити добрі справи, думав я, повертаючись до ресторану. Варто лише почати, і кінця їм не буде ("Кульгава доля").
Який сенс купувати машину, щоб роз'їжджати по асфальту? Там, де асфальт, нічого цікавого, а де цікаво, там немає асфальту ("Понеділок починається в суботу").
Невігластво завжди на що-небудь випорожнюється ("Равлик на схилі").
Коли люди самі говорять про себе, вони або хваляться, або каються ("Равлик на схилі").
Це щось на зразок демократичних виборів: більшість завжди за сволоту ("Бридкі лебеді").
Коли я приїжджаю до чужої країни, я ніколи не питаю, хороші там закони чи погані. Я питаю тільки, чи виконуються вони ("Град приречений")
Вся справа в тому, щоб навчитися втиратися. Плюнуть тобі в морду, а ти й утрись. Спочатку із соромом втерся, потім із подивом, а там, дивись, почнеш втиратися з гідністю і навіть отримувати від цього процесу задоволення. ("Бридкі лебеді").
Кожна людина - людина, доки вона вчинками своїми не показала зворотного ("Обтяжені злом").
Природне завжди примітивне. А людина - істота складна, природність їй не йде ("Бридкі лебеді").
Кожен робить, що в його силах. Один - революцію, інший - свисток. У мене, може, сил тільки на один свисток і вистачає, так що ж я - гівно тепер? ("Град приречений")
Ви забираєте у людей турботу про хліб насущний і нічого не даєте їм натомість. Людям стає нудно. Тому будуть самогубства, наркоманія, сексуальні революції, дурні бунти через виїдене яйце ("Град приречений").
Кожна людина - маг у душі, але вона стає магом лише тоді, коли починає менше думати про себе і більше про інших ("Понеділок починається в суботу").
Божевільний світ. Дурний час. Люди абсолютно розучилися жити. Робота, робота, робота. Весь сенс життя в роботі. Весь час чогось шукають. Весь час щось будують. Навіщо? ("Стажери")
Розум є здатність використовувати сили навколишнього світу без руйнування цього світу ("Пікнік на узбіччі").
Твори Стругацьких стали класикою світової літератури. Вони перекладені 42 мовами у 33 країнах світу (загалом понад 500 видань). Іменем Стругацьких названа мала планета №3054, яку відкрили в 1977 році.
У США відбулася прем'єра серіалу за мотивами літературного твору братів Стругацьких "Пікнік на узбіччі". Події багатосерійної стрічки розгортаються у фантастичній, неіснуючій країні в 70-х роках. У той час на Землю прибули невідомі інопланетні представники життя.
Коментарі