Помер очільник Норильського повстання Степан Семесюк

Політв'язень, провідник ОУН—УПА, один з організаторів повстанського руху на Волині Степан Семенюк помер у віці 99 років у польському місті Зелена Гура 12 липня. Народився 19 січня 1920 року в селі Гаразджа Луцького району. Його справжнє ім'я Степан Драницький. Працював вчителем історії. До Організації українських націоналістів вступив у 1938 році. У друкарні Колківської республіки видав посібник для початкової школи "Українознавство", а після переходу фронту в серпні 1944-го став референтом пропаганди ВО УПА під псевдо "Тютюнник".

З приходом німців перейшов на нелегальне становище, був провідником ОУН, брав участь у боях.9 вересня 1944 року його заарештували НКВС. При собі Степан мав документи на прізвище Семенюка, з ним і був засуджений як рядовий боєць УПА і громадянин Польщі.

Засудили до розстрілу і 79 діб він просидів у камері смертників, чекаючи страти. Згодом вирок замінили на 20 років каторги, повідомляють в Українському інституті нацпам'яті.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українців розстріляли за привітання "Христос воскрес"

"Поклали мене на табуреті животом, розтягли тіло так, що ноги були витягнуті в один бік, а голова – в інший, притиснули своїми ногами мої ноги і голову до підлоги, тіло напнулося, наче дуга. Двоє тримали мене, напнутого, через табурет, а третій бив довгими і гнучкими палицями (чи залізним пруттям, уже точно не пам'ятаю) вздовж тіла від спини до п'ят по ногах, і від спини до голови. Біль від цих ударів – немилосердний. Примітивний метод, про який навіть не читав, а який жорстокий! Це спричинилося до того, що довгий час я не міг лежати на спині… На щастя, підлога була бетонна, і її холод дещо притамовував біль. Скільки минуло днів, не пам'ятаю…", - згадував ті події у своїй книзі "…І гинули першими".

За десять років побував у таборах Іркутська, Норильська, Воркути, Мордовії, в центральному ізоляторі у Володимирі на Клязьмі, в тюрмі в Іркутську.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Росії помер політв'язень-українець

У 1953 році він став одним із керівників Норильського повстання, добившись суттєвого пом'якшення умов утримання.

У 1955-му його депортували до Польщі. Після звільнення він працював на будівництві, оселився в місті Зелена Гура, одружився.

Часто приїжджав в Україну, подорожував історичними місцями, зустрічався з молоддю у школах та інститутах і до останнього моменту пильно стежив за ситуацією в Україні.

×