"Моє життя було огидним, це правда. Але моє життя було і чудовим. Тому що я любила насамперед його - життя. І тому я любила людей, своїх друзів, своїх коханців. Але я любила і незнайомих, з яких складалася моя публіка - та, для якої я співала, для якої хотіла померти на сцені разом із останньою піснею своєю", - говорила Едіт Піаф. 10 жовтня виповнилося 60 років з дня смерті легендарної співачки.
Gazeta.ua пропонує найяскравіші і найбільш відверті цитати Едіт Піаф.
Для мене немає нічого важливішого в житті, ніж любов і мої пісні, але мої пісні - це теж любов.
Від любовної пожежі не застрахуєшся.
Від чоловіка потрібно піти до того, як він подумає, чи не піти йому.
Десять хвилин щастя в день, це вже досить непогано
Якщо у чоловіка гарні руки, по-справжньому гарні, він не може бути потворним всередині. Руки не брешуть, як обличчя.
Коли любов остигає, її потрібно або розігріти, або викинути. Це не той продукт, який зберігається в прохолодному місці.
Так, розлучилася з колишнім коханим, так, знову закохана! Чому цього треба соромитися? Здатність людини закохуватися говорить, перш за все, про те, що у неї в порядку душа, навіть якщо все інше не дуже.
Я вмираю від любові п'ятсот разів за вечір
Навіть телефонний довідник можна заспівати так, що весь зал буде ридати.
Але я співала ще й тому, що тільки тоді відчувала себе щасливою, абсолютно щасливою. Потім я дізналася, що це називається покликанням.
Успіх в одному місці зовсім не обов'язково означає такий же в іншому
Момент, коли колешся не для того, щоб тобі стало добре, а щоб не було погано, наступає дуже швидко.
Що є правда, що ні? Що таке добре і що таке погано? Я не беруся судити.
Так, я завжди любила бути щедрою з друзями. А з ким же ще, як не з ними? І потім - на серці робиться так тепло, коли іншим доставляєш задоволення. Мої подарунки, маленькі і великі, як я буду підводити їм рахунок? Я навіть дарувала машини - ні за що, просто так. Хлопчикам - тільки тому, що вони були "шикарними типами" і з симпатією ставилися до мене, а ще тому, що я люблю бачити, як у інших загоряються радістю очі. Звичайно, мені самій так не вистачало щастя, що я відчувала необхідність зображати святочного діда.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хіти для Едіт Піаф написав українець
Я забула про біль, про страх впасти, про те, що взагалі щось може перешкодити мені співати. Забула про своє набрякле через кортизон обличчя, про скорчені руки, про майже вилізле волосся, про набряклі ноги. Я співала, я знову співала в повний голос повного залу! І зал теж забув про мої недоліки, забув про малий зріст і безглузду позу, про те, що голос трохи хрипить, про те, що я повинна впасти. Ні, вже після перших рядків пісні, клянусь, в залі зовсім не хотіли, щоб я впала і залишилася лежати. Ну, не зараз, ось ще пісню ... ще ось цю пісню ... і ще ...
Я заздрила смерті Мольєра - прямо на сцені - і завжди говорила, що хотіла б померти так само
Я співала весь час, незважаючи ні на що, не звертаючи уваги на голі ноги в туфлях, відсутність рукава у светрі, на свастики на будинках, на небезпеку залишитися в таборі, куди привезли фальшиві документи. Співала, тому що люди хотіли чути мій голос, а вони хотіли, бо разом із піснею я віддавала їм душу.
Едіт Піаф померла 10 жовтня 1963 року. Тіло співачки було перевезено з міста Грасса в Париж у повній секретності, і офіційно про її смерть було оголошено лише 11 жовтня в Парижі. В цей же день помер друг Піаф Жан Кокто. "Я не знав нікого іншого, хто так не беріг свою душу. Вона не витрачала її, немов кидала золото в кватирку", - сказав він, дізнавшись про смерть співачки.
Похорон Едіт відбувся на кладовищі Пер-Лашез. Поруч у сімейному склепі покоїлися її батько і дочка. Провести Едіт Піаф в останню путь зібралося понад 40 тис. чоловік. Квітів було стільки, що шанувальники співачки були змушені йти по ним як по килиму. Читайте найцікавіші факти з біографії Едіт Піаф у матеріалі Gazeta.ua
4 
35413
Коментарі