Письменник з Черкас Василь Захарченко помер на 83 році життя. 14 січня відзначать сороковини смерті. Мав проблеми із жовчним міхуром. У 2000-х роках переніс інфаркт.

"Познайомилася із Василем Захарченком, коли працювала в газеті й писала привітання з 75-річним ювілеєм. Сприймала його, як живого класика, на рівні Стельмаха, Тютюнника. Перед зустріччю дуже хвилювалася, готувалася. Коли вступала до аспірантури, обрала його творчість, як тему дисертації. Виявилося, що матеріалів і досліджень теми дуже мало. Це прикро вразило. Придбала всі його книги, які змогла знайти, крім однієї. За життя видав 9 романів, 10 повістей і близько 150 оповідань, не рахуючи публіцистики. Всі свої твори писав на реальних подіях і людях. Ніколи нічого не придумував. Перші його книги вилучили з бібліотек, бо був репресований", - розповідає Катерина Кривопишина, викладач альтернативної школи "Монтессорі" в Черкасах.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Немає негарних фігур" - пішла з життя дизайнер Анжела Павлова

31 січня 1973 року Захарченка заарештували за антирадянську діяльність. П'ять років відбував покарання у концентраційному таборі суворого режиму в російській Пермській області на Уралі.

"В людях цінував щирість і прості людські пориви. Коли телефонували не заради якохось справ, а щоб просто поговорити. Мав принципову позицію щодо захисту державної мови. Не поважав учителів української мови, які поза класом говорять російською. Стверджував, що майбутнє України за дитиною, яка говорить українською. Не вважав матеріальний достаток основною метою творчості, але часто говорив, що письменник в Україні багато не заробить", - продовжує Кривопишина.

Фото: Катерина Кривопишина

Особисте життя не коментував, переводив тему. Додому не запрошував. Одружився на шкільному коханні - однокласниці. В шлюбі народилася донька. Внуків не мав.

"Підтримували зв'язок, щорічно телефонували один одному на День Незалежності. Для нього це свято було, як другий день народження. Якось під час розмови зізнався, що він насправді на один рік старший, ніж прийнято вважати. Коли писала дисертацію, то сильно підтримував. Завжди могла до нього звернутися, не відмовляв у допомозі. Мріяла запросити на захист, але не встигла", - каже Катерина.

×