"Він був наймасштабнішим перекладачем поряд із Юрієм Лісняком та Євгеном Поповичем. Ретельно ставився до своєї роботи. Вмів підбирати такі слова, що передавали мову оригіналу і при цьому влучно звучали українською. Для нашого видавництва він переклав кількох солідних авторів", - так згадує покійного українського перекладача Олексу Логвиненка видавець Олег Жупанський.
Олекса Логвиненко помер два роки тому 18 січня від серцевого нападу у своїй квартирі на столичній Лук'янівці. Два місяці не дожив до 70-річчя. Він перекладав з англійської та німецької. В доробку понад 40 романів. Серед них твори Генріха Белля, Германа Гессе, Фрідріха Дюрренматта, Франца Кафки, Еліаса Канетті, Ґюнтера Ґрасса, Макса Фріша, Джерома Девіда Селінджера, Вальтера Скотта, Герберта Веллса та багатьох інших. Був лауреатом премій ім. Миколи Лукаша та Максима Рильського. Працював у видавництвах "Дніпро", "Веселка", в журналі іноземної літератури "Всесвіт". Був одним із засновників видавництва "Основи". В останні роки працював заступником головного редактора журналу "Київ".
"З Олексою Логвиненком мені пощастило познайомитися десь всередині 2000-х. Ми з подругою влаштовували свою першу перекладацьку майстерню, на якій хотіли повчитися самі. Вона запросила зіркового професора австрійської германістики Венделіна Шмідта-Денглера, а мені випало знайти і покликати Олексу. "Я – перекладач" – скромно представився Олекса, помахуючи в повітрі "Бляшаним барабаном", - пише в своєму блозі Неля Ваховська, перекладачка з німецької.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Стався повторний інсульт. В лікарню не довезли" - у Львові помер знаний гуморист
Цитати Олекси Логвиненка:
Найгірше – це перекладати жарти. То у німців воно, може, смішне, а нам – несмішне
У перекладі все має бути гарно. Бо якщо щось не так, не скажуть же, що автор помилився. Скажуть – поганий перекладач
Добрий перекладач має бути трохи письменником. Мати гарний слух до мови. Це дається від природи
"Наступного разу ми зустрілися майже через десять років, у Берліні. Олекса привіз на майстерню свого з карколомного Броха, сидів нашорошений, як горобець, і час від часу бомбардував нас синонімічними рядами. Жартував. Тлумачив Броха, радив усім перекладацький дім Штрелен, з якого на велосипедах можна змотатися в Нідерланди на пиво. Ображався на критику".
"Доробок Олекси Логвиненка – це ціла епоха українського перекладу. Він зробив неймовірно багато, а ще більше – встиг. Як не встигла і записати з ним плановане інтерв'ю. Сьогодні я тихо гортаю останню з його книжок – "Смерть Вергілія" Броха. Бо це подвійний шедевр – літератури й перекладу. Бо він не про смерть", - каже Ваховська.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Помер 47-річний український художник
"Ніколи не думав собі працювати перекладачем. Можливо тут спрацювали гени. Бо народився я в селі Перекладач (Товмач Черкаської області. - Gazeta.ua). А в дитинстві мріяв бути журналістом, дописував в місцеву молодіжну газету. Після школи приїхав здавати документи на журналістику, але мені сказали, що не можна, бо треба два роки практичного стажу. По дорозі додому заїхав у районну газету, де мені запропонували місце літературного працівника, по суті, кореспондента. Але старші колеги переконали мене, що це не ремесло, а скоріше покликання. Тому через рік я подав документи на факультет іноземних мов", - згадував свій професійний початок Олекса Логвиненко.
"Добрий перекладач має бути трохи письменником, мати гарний слух до мови. Це дається від природи. Також добре знання рідної української, а вже потім - іноземної. Треба багато читати, особливо, кращу літературу. Для мене ідеал - Михайло Коцюбинський. Серед своїх робіт найвдалішими вважаю переклад "Ловця в житі" Джерома Девіда Селінжера і "Смерть Вергілія" Германа Брохта", - казав Логвиненко.
Олекса Логвиненко народився 31 березня 1946 року у селі Товмач Черкаської області. Закінчив факультет іноземних мов Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. В нього лишилися дружина Лариса, доньки Олеся та Катерина.
1 
1
Коментарі