
"Кіно рятує від хаосу, навіть коли знімає хаос", – казала кінорежисерка Кіра Муратова. Три роки тому її не стало. Померла у 83 роки, залишивши по собі багато визначних стрічок.
Найбільш відомими її фільмами радянського періоду вважають "Зміна долі" та "Астенічний синдром". У 2004 році вийшов фільм "Настроювач", що став сенсацією кількох міжнародних фестивалів.
Кіра Муратова була родом із Румунії. Освіту здобула в Росії. У 1961 році стала штатною режисеркою на Одеській кіностудії. За рік представила дебютну роботу - короткометражний фільм "Біля Крутого Яру". У 1964 році вийшла перша повнометражна стрічка "Наш чесний хліб". Поставила її спільно з чоловіком Олександром Муратовим. Самостійно вперше стала режисеркою фільму "Короткі зустрічі" і написала до нього сценарій. Разом із Володимиром Висоцьким зіграла головну роль.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Оперу Мирослава Скорика благословив Папа Римський
"Вона була геніальним режисером із особливим поглядом на світ, особливим розумінням того, що відбувається. Їй вдавалося виражати власний погляд дуже точно, яскраво і глибоко. Якщо б не Кіра Георгіївна, я б не зміг відкрити у собі велику частку своїх акторських здібностей, вони б десь "спали" всередині", - пригадував про режисерку актор Георгій Делієв.
Кіра Муратова — єдина з кінорежисерів України, яка у 1995 році отримала російську незалежну премію "Тріумф" за великий особистий внесок у світову культуру.
У 2012 році режисерка створила свій останній, 22 фільм "Одвічне повернення", прем'єра якого відбулася на VII Римському МКФ.
Вона дотримувалась проукраїнської позиції. Виступала проти російської агресії у 2014 році, підтримувала Євромайдан та українізацію кінематографу, коли фільми в Україні почали зніматися українською, а не російською мовою.
Кіра Муратова ні під кого не підлаштовувалася, мала внутрішній стрижень. Фільми, які вона зняла, забороняли, перемонтовували без її відома. Муратова знімала з титрів своє ім'я, замінювала його протестуючим "Іваном Сидоровим". Стала популярнішою за часів перебудови, але потім знову пішла у творче підпілля.
Коментарі