6 років тому не стало дисидента Євгена Сверстюка

1 грудня 2014-го на 86-му році життя помер Євген Сверстюк - український публіцист і літературознавець, правозахисник, активний учасник національно-демократичного руху, есеїст, поет, філософ, політв'язень радянського режиму (1928-2014).

Був організатором напівлегальних українських вечорів і зборів, автором полум'яних противладних есеїв, учасником акцій протесту проти репресій української інтелігенції на початку 1960-х.

"Але минуле не зникає. Героїчно пролита кров не зникає. Вона трансформується в нову форму духовної енергії, породжує людину, яка має його виспівати. Минуле воскресає і розцвітає в генієві", - написав Сверстюк в есеї 1970 року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мовознавця засудили до заслання

Серед дисидентів, яких ув'язнили 1972-го, його вирок був максимальний: 7 років таборів і 5 -заслання. Проте табір не зламав його. Влітку 1987-го разом із однодумцями Сверстюк створив Український культурологічний клуб (УКК). Після проголошення незалежності України був активним ідеологом декомунізації. Один з фундаторів і учасників ініціативної групи "Першого грудня" — створеного 2011 року об'єднання українських інтелектуалів і громадських діячів як духовно-інтелектуального опору проросійському режиму Януковича.

"За своїм масштабом Євген Сверстюк близький до таких людей, як Іван-Павло ІІ чи Махатма Ґанді. Він часто говорив, що потрібно повертати сенс спрофанованим словам. І ось тепер, коли його не стало, ми повертаємо смисл поняттям "совість нації", "велич духу" і "наша духовна опора" - все це про нього. Для багатьох людей Євген Олександрович був колосальним опертям в усіх наших сумнівах, розчаруваннях і непростих моральних виборах. Він був надзвичайно скромний і не любив пафосу. Є відома фотографія з хрестом, який він установив у Сандармоху на місці розстрілу українських митців. Але Євген Олександрович цю світлину не любив, вважав її занадто пафосною - така роль йому була чужа", — характеризувала дисидента журналістка Мирослава Барчук.

×