Єдиний раз Остапа в костюмі бачила на його весіллі. І то - на фотографіях. На урочисте вручення диплому в університет він прийшов у шортах і шльопанцях.
- Уперше за три роки наших зустрічей витягнула Остапа до опери, - каже його дружина. Обоє при параді: вона з елегантною зачіскою, він - у краватці. - Йдемо на "Травіату" Верді. Вибач, поспішаємо. Боїмося третій дзвінок проґавити. Ще не впустять, а квитки в партері дорогі.
П'ять років тому я пішла до Київської опери вперше, репортаж писати. Ніяково підставляла диктофон чиновнику з Мінкультури. Намагалася сумкою прикрити дірки на джинсах. У голові було одне - аби не помітив, що я в кедах. Він наче прочитав думки:
- Погляньте на ту пані в леопардовій сукні з голим пупцем. Як на мене, ваша футболка з Міккі-Маусом доречніша, - втішив з усмішкою.
Погляньте на пані в леопардовій сукні з голим пупцем
Відтоді ходити по театрах у дірявих кедах мені нестрашно.
- Як Верді, не спізнились? - через тиждень запитую друзів.
- Та куди, мали ще час занудитися, - каже Остапова дружина. - Третій дзвінок затримали, бо якась важлива шишка спізнювалася. Ми так готувалися до променаду, а публіка виявилася зовсім смішною. Поруч із нами сидів чоловік у майже спортивному костюмі з ланцюгами та перснями-печатками. А його супутниця - в бальній сукні, що у крісло не поміщалася. Я ж свого Остапа змусила перед походом роман Дюма "Дама з камеліями" прочитати. Аби розумів, про що у "Травіаті" співають. Усе ж таки італійською. А виявляється, там електронне табло з українськими субтитрами.
- А ми чому по театрах не ходили раніше, - каже Остап, задоволений Верді, як поштар із Простоквашино новим велосипедом. - Бо в мене костюму пристойного не було.
2 
1
Коментарі
10