Як і можна було очікувати, після підписання мовного закону розпочався цілий парад надання російській статусу регіональної у південно-східних регіонах України. З 13 серпня статус регіональної російській мові надали обласні Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Одеська, Херсонська, а також міські Ізмаїльська, Одеська, Севастопольська, Харківська, Херсонська, Ялтинська і Миколаївська ради. Вочевидь, це лише початок, і з наближенням виборів число регіонів і міст, які "узаконюватимуть" російську, лише збільшуватиметься.
І справа тут далеко не лише в символічному значенні актів проголошення російської регіональною, яке є вельми важливим для регіоналів перед голосуванням задля мобілізації своїх "лінгвістично утиснутих" виборців. Не слід забувати також про юридичний бік справи. Адже надання статусу регіональної російській дає право використовувати її офіційно у діловодстві, причому саме там, де вона і без того має сильні позиції - у пресі, місцевому телебаченні та повсякденному спілкуванні. Відповідно, в регіонах, де українською і без того говорили, писали, читали досить мало, сфера використання російської буде дедалі збільшуватися.
Ірландія проголошена незалежною від Великої Британії 1949 року. Але метрополія домоглася від колишньої колонії офіційного визнання англійської мови другою державною. Зараз там - англомовне телебачення, література, преса, Інтернет. Більшість ірландських рок-гуртів співають теж англійською - саме другою державною. Те саме чекає й Україну, якщо парад "регіоналізації" російської не буде зупинено.
До речі, зауважимо, що жодній іншій мові меншин, які проживають в Україні, статусу регіональної наразі не надали. А якщо і нададуть у майбутньому, то хіба що задля символічного політичного жесту, але зовсім не з метою утвердження мовної рівноправності і плюралізму, як це декларується владою.
Якщо таке специфічне виконання Закону про засади державної мовної політики з очевидним перекосом у бік підтримки тільки російської триватиме, а тим паче набиратиме обертів, Україні не на жарт загрожуватиме доля Ірландії.
Нагадаємо, Ірландія була проголошена незалежною від Великої Британії республікою 1949 року. Тоді метрополія домоглася від своєї колишньої колонії офіційного визнання англійської другою державною мовою. Це і стало трагедією для корінної, автентичної ірландської.
Що має ця країна із давньою історією і багатою культурою наразі? Держава, у якій проживає 88,6% корінних ірландців, є майже повністю англомовною. Ірландською мовою в принципі володіє лише 42,8% громадян. Причому, варто лише це усвідомити, рідною ірландську визнають лише 11% (!) населення. Англомовне телебачення, англомовна література, англомовна преса, англомовний Інтернет. Зрештою, більшість ірландських рок-груп співають англійською - другою державною - мовою.
Нам, коли Україна отямиться від мовної лихоманки та усвідомить катастрофічність ситуації, буде значно складніше відродити українську. І громадянська свідомість у нас слабша за ірландську, та й тиск Росії потужніший, нахабніший і цілеспрямованіший.
Уряд Ірландії намагається виправити ситуацію. Влада вживає заходів щодо заміни англійської мови відродженою ірландською. Її вивчають в школах, намагаються використовувати на національному телебаченні та радіо (RT?, TG 4, L?). У квітні 2005 року було ухвалено закон, за яким всі англомовні вивіски на західному узбережжі країни замінені на ірландські. У відповідності з цим законом повинні бути перекладені ірландською і не можуть бути дубльовані англійськими назвами топонімічні позначення в Гелтахтах, територіях, де позиції ірландської мови найсильніші. Проте статистика, наведена вище, демонструє, що результати урядової політики не вражають результативністю. Адже політичний, економічний, культурний тиск більш потужного сусіда, підкріплений національним законодавством самої Ірландії, дається взнаки.
Те саме чекає і на Україну, якщо парад "регіоналізації" російської не буде зупинено. І нам, коли країна отямиться від мовної лихоманки та усвідомить катастрофічність ситуації, буде значно складніше відроджувати українську. І громадянська свідомість у нас слабша за ірландську. Та й тиск Росії потужніший, нахабніший і більш цілеспрямований.
Тож чи не варто зупинитися? Адже ми можемо навіть не помітити, як мовний Рубікон буде перейдено і титульна нація втратить рідну мову.
5 
1
Коментарі
111