Крим як Крим. Кажуть, що змоскалізований і що живуть там тільки гомо советікус. Брехня! Я буваю на півострові майже щороку.
За кілька минулорічних подорожей об'їздив ціле південне узбережжя, заглядав і на Керченський півострів. Ну, звісно, Сімферополь і Севастополь не залишив поза увагою. Усюди говорив українською. За всі мої візити та мандрівки у цьому дивовижному краї лише раз наштовхнувся на хамство на мовному ґрунті — тітка, яка обслуговувала мене у залізничній касі кримської столиці, почувши мою українську мову, почала кривлятись. Здалося, що поплутав вокзал із зоопарком.
В усіх інших випадках мого мовного контакту з аборигенами відповіді були доброзичливими, і не лише російською! Наприклад, запитавши у літнього чоловіка в Ялті, як мені проїхати на таку-то вулицю, той радісно здійняв брови, пояснив українською напрямок маршруту і наостанок поцікавився: "А звідкіля це такий славний хлопчина?"
Інший випадок. Ми заблукали на околицях Севастополя, виїхали до якоїсь зупинки. Там сиділо з пів-десятка бабусь. Підходжу - питаю, як нам дістатись такої-то бухти. Усі так відразу оживились, а одна українським суржиком почала описувати дорогу до нашої мети.
Навіть біля Нікітського ботанічного саду, виявляється, лунає державна мова. Тамтешній дядько детально пояснив нам, що і де варто дивитись у цьому районі. Ще й розповів про свої плани на майбутнє: їде на північ України шукати собі жінку, бо "тутешні не такі хазяйські".
А ще розкажу про товариша, який "хворіє" націоналістичним романтизмом. Походить із Херсонської області, а живе в Києві.
Якось поїхали ми з ним уперше до Львова. А там - друг мій не повірив своїм вухам - вісім зустрічних із десяти розмовляють українською! Радощам хлопця не було меж.
"Оце місто! Оце люди! - промовляв він схвильовано, ловлячи уривки фраз перехожих. - А ще хочуть комуняки увести другу державну російську. Дулю їм!"
В який заклад з ним не зайдемо, усюди відповідають українською. Поруч із жовтно-блакитним прапором майорить червоно-чорний стяг. А як побачив товариш ветерана УПА у трамваї, то на нього взагалі напала ейфорія.
Наприкінці насиченого дня, після тривалих прогулянок по Львову мій стомлений друг замріяно сказав: "Тепер я точно українізую південь і схід України!"
Коментарі
161