— Із початком війни з Росією я почав цікавитися українською історією та мовою. Тоді познайомився з дівчиною зі Львова і закохався в неї. Мусив визначатися: українізуватися чи залишити все, як є. Стати Андрієм чи бути Андрєєм. Задумався, яким я буду для суспільства кориснішим. І вибрав українську мову, — каже публіцист 22-річний Андрій Сабініч із Дніпра. Він протягом двох років живе у Львові.
Згадує, що в рідному місті ніколи не було чіткої позиції. Там нормально ставилися до Віктора Медведчука, але й не хотіли бути під Росією. Дніпро — російськомовне місто з індустріальною культурою.
— Розповсюджене те, що називають "паханатом", — розповідає. — Кримінальні елементи сприймаються як альтернативна влада. Люди не довіряють чиновникам і визнають владу олігархів. Майдан і війна започаткували зміни. Але вибори показали, що проросійські сили користуються популярністю в області досі.
У мене виникла відраза до Дніпра. Слабкі позиції української мови на сході та півдні пов'язані з тим, що українські ЗМІ користуються старими формами. Натомість блогер Шарій (колишній український журналіст Анатолій Шарій створив відеоблог на "Ютюб", де глузує з українських ЗМІ, символіки та влади. Живе за кордоном. — ГПУ) має там шалену популярність. Він уміє маніпулювати, говорить те, що хочуть чути люди. Ми ще не навчилися протидіяти йому. Ні державні, ні громадські організації не можуть перевершити вплив російських блогерів і музики. У Дніпрі популярний російський реп. Молодь, яка його слухає, не говорить українською.
Російськомовний українець може бути патріотом. 2014-го у військкоматі бачив черги з російськомовних мужиків за 40. Вони готові кинути все й піти захищати країну. Але всі повинні розуміти, що російська мова — проблема, яка допомагає ворогам колоти Україну. Тому всі мають знати українську і шанувати її. Це основа державності.
Є два шляхи підняття престижу мови. Перший має економічне підґрунтя, це як в Естонії. Вона досягла економічного добробуту і володіє сприятливими умовами для інвестування. Тому все своє там шанують. Другий приклад — Росія, де агресивно просувають мову. Пропагандисти тотально використовують усі державні канали. Але я вважаю, що це не підходить для нашої ідентичності.
Перехід на українську має бути свідомий і добровільний. Агресивна політика не дасть позитивного ефекту.
Мова — це не одяг, не зовнішня форма. Це більше зміст. Щоб це розуміли і прагнули володіти українською, маємо популяризувати її.
Андрій Сабініч пише статті для україномовного сайта "Токар.юа". Каже, що люди готові платити за якісний україномовний продукт, вважають його правдивішим. Інформацію російською почали сприймати упереджено.
— Наші читачі роблять пожертви. Якби їм не подобався зміст, то цього не робили б, — говорить Сабініч. — А так знаємо, що є шанувальники не лише в Україні, а й за кордоном. У статтях доступно пояснюємо процеси, які відбуваються у суспільстві, науці й технологіях. Аналогічно існують сервіси з підпискою, на яких можна послухати українську музику чи подивитися відео — "Нетфлікс", "Ютюб-музика". Вони коштують близько 250 гривень на місяць. Багато українців ними користуються, не качають піратську продукцію і не використовують російськомовну.
Кількість україномовних ЗМІ зросла, багато онлайн-видань увімкнули україномовні версії. Але тепер у них нове завдання — кваліфіковано розбиратися з ворожою пропагандою і давати правильні інформаційні удари у відповідь.







Коментарі