В Україні набула чинності нова редакція правопису. Остаточний текст документа оприлюднило Міністерство освіти і науки на своєму офіційному сайті. Над ним протягом трьох років працювала спеціальна комісія, затвердили в Академії наук.
— Попередній правопис випускався як тимчасовий. Про це вказано у вступі до нього. Але вийшло так, що ним користувалися протягом 30 років. Багато вже й забули, що він створювався для перехідного періоду, — розповідає філологиня 39-річна Аліна Акуленко. — За зміни бралися й раніше, та робота була припинена через негативний резонанс у суспільстві. Понад десятиліття цього питання не чіпали.
Лише тепер взялися завершити справу, яку мали б залагодити ще в процесі проголошення незалежності України. Вона потрібна, бо в радянські часи вся політика упорядковування правопису української спрямовувалася на максимальне зближення з російською мовою. Потім планували довести їхню схожість і українську зовсім виключити з ужитку. Тому до 1990‑х років українці дійшли із фактично зрусифікованим правописом. Але тоді не було політичної волі для відновлення його українських норм.
На що орієнтувались і що враховували насамперед при розробці нової редакції правопису?
— Правопис стосується передусім літературної мови. Якщо уявити, що вся мова — це айсберг, то літературна — лише вершечок, видима його частина. Решта — соціальні, територіальні діалекти, сленг, жарго, англіцизми, варваризми. Це величезна кількість мовних пластів, без яких мова — не повноцінна. Літературна мова — унормований варіант, який створюють мовознавці. Вони прагнуть збалансованого поєднання, щоб у правописі опинилася саме та кількість мовних норм, які зрозумілі, прийнятні, доцільні у використанні переважною більшістю мовців.
Робота правописної комісії полягала у балансуванні, щоб витримати золоту середину різних тлумачень. Із цього постала так звана мовна варіантність — є правила, в яких допускається два способи написання слів. У попередніх версіях такого не було. Щоб передавати інформацію, не потрібні дві форми одного й того ж слова. Ми мимоволі надаємо перевагу тій або іншій формі. Повсякденність продемонструє живучість тієї чи іншої мовної норми, яка в результаті опиниться в правописі.
Ще п'ять років тому мовознавці визнавали одні наголоси, але люди говорили по-іншому. Враховуючи це, до правил внесли зміни: дозволили використовувати обидва варіанти наголошування. У слові "йогурт" був наголос на "у", дозволили на "у" та на "о". Для слова "вишиванка" вважалось правильно ставити наголос на другому "и", але оскільки люди постійно наголошують на "а", то цю норму внесли до орфографічного словника. Так само буде і з варіантністю у правописі. З часом залишиться лише один варіант.
Як поява нового правопису відобразиться на житті суспільства?
— В першу чергу це стосується тих, хто його вивчає — викладачі та студенти, учителі з учнями. Робитимуть це тепер за новими підручниками. Деякі намагаються пожаліти дітей. Нарікають, як же їм, бідолашним, буде важко. Ситуація драматизується, тому що діти легко вчаться. Для тих, хто складає ЗНО, є перехідний період — буде час довчити і перевчити. Перші роки тести не перевірятимуть знання саме з нового українського правопису.
Відбудуться зміни в книгах, пресі та інтернеті. Видавці посібників мусять переорієнтуватися на нові мовні правила. Для них теж буде перехідний період, тому не повинно виникати проблем.
У житті широких мас поява нового правопису не відчуватиметься. Зараз є охочі покритикувати зміни, але більшість із них ніколи не бачили першоджерела. Живляться пересудами і чутками, які ширяться соціальними мережами. Ця хвиля швидко стихне.
Мова дуже гнучка. Потрібно тільки нею користуватися, поступово переходити на нові правила. Ніхто ж не каже, що із завтрашнього дня писати тільки так. Має пройти тривалий період, щоби побачити вплив нового правопису. Пересвідчитись, які зміни йому необхідні, а які — зайві. Тоді непотрібні варто прибрати.
Які зміни вважаєте найціннішими?
— Для мене найціннішим є сам факт, що правопис ухвалили. Те, що він був тимчасовим, негативно відображалося на українській. Нова редакція обмежить можливість гратися з нормами і розхитувати мову.
Перед введенням нового правопису з'явився мовний закон. Який документ важливіший?
— Вони різні. Закон прописує сфери обов'язкового вживання мови, регулюватиме суспільство. Правопис — це конституція мови, перелік правил, які використовують при розробці посібників та довідників. Він дає інструментарій, що вважати грамотним, а що ні.
25 осіб працювали в Національній комісії з питань правопису протягом 2015–2018 років. Її склад затвердив уряд. Входили мовознавці і філологи провідних галузевих наукових установ, викладачі вузів Києва, Харкова, Одеси, Дніпра і Львова.
3 
1
Коментарі