"Перший раз я побувала в Іспанії 7 років тому. Поїхала гостювати в родині, в якій працювала моя мама", - говорить 28-річна Яна Грузиненко. Рік жила в іспанському місті Ов'єдо. Після університету працювала у фотостудії в Черкасах, а потім знайома запропонувала приїхати волонтером до Іспанії на її місце.
"Людей набирали в рамках програми "Еразмус+", яка фінансує проекти в галузі освіти, професійного навчання та обміну досвідом. Оплачували всі витрати - візу, квитки, довідки, переклади. Зі мною підписали контракт на рік. Поїхала в магазин органічних продуктів в місто Ов'єдо.
На місці мене познайомили з керівником, який мав допомагати вирішувати всі питання. Насправді їх мало бути двоє. Один мав займатися робочими питаннями та фінансами, інший допомагати з соціальними питаннями. В мене всі ці функції виконувала одна особа. Багато чого довелось робити самій. З перекладачем на телефоні я ходила обмінювати візу на пластикову карту, відкривати рахунок у банку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За кордон студенти можуть їздити задарма
Відчиняла магазин в 11 ранку. На столі лежала записка, що я маю зробити. Мала право на 40 годин праці на тиждень. Розробляла новий сайт магазину, візитки, оформлення вітрини та листівок, мила підлогу, фасувала цукор та інші продукти.
Весь магазин тримався на волонтерах, не було постійного продавця та обліку товарів. Мені часто доводилось сидіти на касі без знання мови. Перша фраза, яку вивчила "Я не говорю іспанською". Навчилась розуміти людей по міміці та жестах. Працівників в цьому магазині було так багато, що навіть через рік не всіх знала.
Пропонували безкоштовне житло у магазині. Там був соціальний простір з кухнею, невеликою бібліотекою та обіднім столом з диваном та стільцями. На полиці лежали ковдри та матраци, наче зі смітника. Не було ніяких умов, ні покупатися, ні речі попрати. Контингент цього простору був різноманітний, від іноземців, що подорожують і не мають ночівлі, до неформалів та представників сексуальних меншин. Для них це є за норму викурити одну чи дві цигарки з наркотиками. Ніколи не забуду запах марихуани, яким пахло все, навіть пес, який там жив. Поскандалила, але пішла на зйомну квартиру, за яку віддавала 150 євро.
Щосуботи брала підробітки. Їздила в сусіднє місто мити рибний магазин. Мала 40 євро за 4 години.
Кошти на їжу, житло та кишенькові витрати виділяли організатори. Їх спершу перераховували наставниці, а вона вже видавала мені. Мало бути 500 євро, але отримувала 350. В кінці програми дізналась, що на зекономлене наставниця купила собі машину.
Після проекту не мала наміру залишатись, але знайшла своє кохання й переїхала в іншу частину Іспанії".
Придумали спосіб подорожувати частіше і з користю. Такий різновид подорожей назвали paycation, що в перекладі з англійської означає "заробляти під час поїздки".
2 
1199
Коментарі