Юлія Тимошенко й Арсеній Яценюк офіційно оголосили про об'єднання їхніх політичних сил, формування спільного списку на наступні парламентські вибори та узгодження кандидатів у мажоритарних округах. Очікують, що до "Батьківщини" і "Фронту змін" долучаться деякі дрібніші опозиційні партії.

Таке згуртування опонентів режиму Януковича раціональне й заслуговує на підтримку суспільства. Спільні список та кандидати-мажоритарники є чи не єдиним способом перемогти провладні сили.

Шкода лише, що здоровий глузд бере гору з таким великим запізненням. Якби у Тимошенко тверезо оцінювали ситуацію перед минулими президентськими виборами, то цілком розуміли би примарність її шансів на перемогу. За плечима ж були неефективне прем'єрство, ганебні наміри укласти сумнівний пакт із Януковичем. Іще тоді Тимошенко варто було би домовлятися з тим-таки Яценюком про спільні дії — він на чолі об'єднаної опозиції, безперечно, переміг би на виборах 2010-го. Натомість усю міць пропагандистської машини БЮТу спрямували на нищення рейтингу Яценюка, якого там розглядали як головного конкурента. Тепер Тимошенко у в'язниці, а лідер "Фронту змін" очолить виборчий список "Батьківщини". Іронія долі й свідчення недалекоглядності.

Та все ж об'єднуватися краще пізно, ніж ніколи. Хоча виборцям навряд чи варто впадати в ейфорію через теперішню внутрішньоопозиційну любов. Насамперед не слід розраховувати, що більшість політиків у спільному опозиційному списку будуть свіжою кров'ю, якої так зачекалося суспільство. Скоріше за все, побачимо там багато відомих персонажів, до багатьох із яких є цілком обґрунтовані претензії.

Також слід усвідомити, що перемога об'єднаної опозиції на наступних парламентських виборах не призведе до повалення Януковича та й навряд чи завдасть режиму смертельної травми. Головна цінність опозиційного об'єднання і його можливої перемоги полягає в обмеженні теперішнього всевладдя "донецьких". У майбутньому ж це може стати плацдармом для вирішального бою.

Зрозуміло також, що суспільство не мусить підтримати об'єднаних опозиціонерів лише з великої радості від факту їх об'єднання. Опозиція має чітко й публічно аргументувати присутність кожної особи в прохідній частині спільного списку й підтримку нею кожного мажоритарника. "Батьківщина", "Фронт змін" та інші повинні продемонструвати не притаманну досі українському політикуму чесність у діалозі з виборцями. Скажімо, присутність серед кандидатів від опозиції такої особи як Олександр Волков (у другій половині 1990-х був правою рукою президента Леоніда Кучми. — "ГПУ") лише на підставі його давніх приятельських зв'язків із Тимошенко було б свідченням протилежного.

Об'єднана опозиція не має повторити ще однієї помилки, якої припустився БЮТ на минулих президентських виборах. Усі там були сліпо переконані, що люди проголосують за Тимошенко лише з нелюбові до Януковича. Такого не сталося. Не варто сподіватися, що цей шантаж спрацює й цього разу.

Крім того, об'єднана опозиція повинна зобов'язатися узгоджено працювати в парламенті після виборів, задекларувати чіткі й реалістичні цілі. Проголосувати за спільний список і спільних мажоритарників, а потім спостерігати за сварками між ними у парламенті — все це остаточно вб'є у людях надію й вимостить Януковичу дорогу до другого президентського терміну.

Парламентські вибори для об'єднаної опозиції є останнім шансом реабілітуватися перед українцями за все, що вона коїла протягом 2005-2010 років. Наступного шансу їм не піднесуть ані виборці, ані Янукович.

×