— У нас не так страшно, як малюють. За останні п'ять років неповнолітні не вбивали, не ґвалтували, — каже 39-річний Любомир Улицький, начальник сектору кримінальної міліції у справах дітей Стрийського райвідділу. Цього року на профілактичний облік у місті потрапив 31 неповнолітній — найбільше в області. 2012-го за такий самий період їх було 13.
Жовті стіни кабінету Улицького місцями підмазали глиною, дерев'яну підлогу пофарбували у червоний колір. У кутку за столом стоїть сейф, навпроти — диван. На стіні — календар з іконою Божої Матері. Жарко, працює вентилятор.
У двері стукають. 15-річний Денис заглядає у шпарину. Із двома товаришами влітку обікрав 11 церков. Розбивали скриньки, виносили кагор. На вигляд на три роки молодший. Поруч стоїть батько Борис у спортивних штанях та кросівках "Адідас". Любомир Улицький махає, щоб заходили.
— Учора суд виніс вирок, — з порога починає Денис. — Мені дали два роки, тим іншим — по півтора. Я до вас далі буду ходити відмічатися чи мене до когось іншого переведуть? — опускає очі. — Поступив в училище 34-те, на будівельника.
— Ой, Денисе, Денисе, від кого би міг таке чекати, тільки не від тебе, — підводиться міліціонер. — Він у мене стояв на обліку — в оздоровчому таборі у Жидачівському районі вкрав мобільник. Чемний такий, завжди вчасно відмічатися приходив. Якщо захворів, передзвонював, попереджав. А тут на тобі — в таку халепу заліз.
— Моя жінка померла п'ять років тому. До того ми були нормальною сім'єю, — каже батько. — Старший син — інвалід першої групи. Я не працюю, бо мушу доглядати. Живемо за його пенсію, інколи маю підробітки. Хтось підлогу заливає чи бетон мішає — кличуть. Біда в тому, що молодь мало читає. По телевізору тільки "Бандитський Петербург" та "Мєнти" дивляться. Ми були не такі.
За півгодини до кабінету заходить 16-річний Андрій, співучасник крадіжок. Його матір Наталію Ткач місцеві часто бачать п'яною. У неї троє дітей. Живуть із раніше судимим вітчимом.
— Ідея іти по церквах виникла у Дениса. Він раніше там прислуговував, — розповідає. — Я пішов за компанію. Хотів нарешті нормально одягнутися, взутися. Страшно було, коли йшли на першу церкву. Потім стало звично. Дєня стояв на шухері, я ламав двері, залізали. Гроші забирали із сейфа. Деколи треба було ламати замок.
На обліку у райвідділі троє дівчат. Двоє — за крадіжки. 17-річну Іванну на рік поставили на профілактичний облік за насильство у сім'ї. Знущалася над 70-річною бабусею Анною. Ідемо з Улицьким провідати дівчину. Мешкає з бабусею, матір'ю та молодшою сестрою неподалік центру. У кухні на плиті стоять великі каструлі. Іванна біжить застеляти ліжко. Пропонує чай.
— Іванка зараз нормальна, спокійна, не бушує? Спить кожну ніч у хаті? — Любомир Улицький запитує бабусю.
— Усе як має бути, — відповідає. — Як із тим Олегом розійшлася, наче її хтось підмінив. Дитина як дитина стала. Він їй усьо купляв, але вона його не любила. Я була проти тої кавалєрки, від того йшли сварки. Іванка два тижні спала на вокзалі. Ще й пішла у міську раду до психолога. Вона налаштувала онучку проти мене. Дала їй права, але не розповіла про обов'язки. У нас таке робилося: Іванка із сестрою мене до хати не пускали, били. Не витримала, міліцію викликала.
— Як правило, злочини вчиняють діти з неповних та неблагополучних сімей, — розповідає Улицький. — Хоча в нас на обліку був такий Сидоренко із Дрогобицького району. У нього нормальні батьки, тримають господарку. Ще малим в одному селі розбив вікно, виніс спиртні напої, продукти. Його не сильно сварили, то він угнав трактор. Поставили на профілактичний облік у Дрогобицькому райвідділі. Це його не зупинило. У Стрию почав красти мобільні телефони. Зараз у СІЗО. З ним не давали ради ні батьки, ні міліція. Коли забирали, в кімнаті знайшли цілу батарею порожніх пляшок.
Ще один малий стояв на обліку за розбещення. Його мати — психічно хвора, виховує двоє дітей. Батько — іноземець-швед, не давався чути. Хлопця раніше судили за крадіжки мобільних телефонів. Позаминулого року взимку завів 6-річну дівчинку на будову, намагався роздягнути. Йому десь 13-14 було. Суд справу закрив, бо вік замалий. У суді тепер можна справу закривати, то нормальні батьки між собою домовляються. Аби дитині обліком тавро не ставити.
Маємо семиепізодну справу — троє неповнолітніх із дитячих садків виносили комп'ютери, комплектуючі до них.
3 
1
Коментарі