— Бачили оту дитину? Бабцю задушив, ще й палицею добив. І спокійно про це говорить. Каже, заставляла до роботи, дістала, — головний лікар обласного наркологічного диспансеру 52-річна Мирослава Кабанчик дивиться вслід 13-річному хлопцеві, що виходить з її кабінету в супроводі міліціонера. — Тепер йому виправна світить. Я оглянула — цілком здоровий, без психічних відхилень. Але зловживає пивом, горілкою.
Він із дитинства металолом збирав, у людей підробляв. А в селі сьогодні, як допоміг по господарству, треба обов'язково налити. В області на обліку 322 неповнолітніх.
Скільки працездатного населення алкозалежні?
— Маємо на обліку 36 тисяч людей, які пройшли стаціонарне лікування. Ще чотири тисячі лікувалися амбулаторно і перебувають на профілактичному обліку. Це 40 тисяч осіб. Але ж це лише офіційна цифра. З наукової точки зору, її треба помножити мінімум на 7. І буде реальна кількість людей, залежних від алкоголю. Отже — 280 тисяч (в області живуть 2,5 млн. осіб. — "ГПУ"). Кількість алкозалежних щороку збільшується, зокрема жінок. Їх у нас на обліку 3500.
Кожен рік реєструємо до трьох тисяч нових. Знімаємо з обліку приблизно таку ж кількість. 1500 людей — через смерть від алкоголю і стільки ж тих, що вилікувалися. Тобто не вживають спиртного більше ніж три роки.
Чому люди спиваються?
— Немає нормальних соціально-економічних умов. Розпадаються сім'ї, матері їдуть за кордон. Дитина залишається з батьком чи бабцею. Виростає без моральних засад, її виховує вулиця. Друга причина — масове безробіття. Якщо людина знає, що зранку їй на роботу, — не питиме. А якщо нема чим зайнятися — п'є. У 90 відсотках випадків першу чарку наливають удома. Я зустрічала мам, які свято вірили, що пиво дитині навіть корисно давати, бо там вітаміни. Забудьте! Наше пиво — це давно хімія.
Які "гарячі точки" стосовно алкоголізму є в області?
— У Червонограді завжди було багато людей на обліку. А зараз, як бомба, вибухнули Стебник, Новий Розділ, Дрогобич, Борислав. Тут колись були заводи, робочі місця. Зараз люди спиваються.
Як із цим боротися?
— Боротьба ні до чого не приводить. Виховувати треба з пелюшок, із дитячого садка і зі школи. Це має бути профілактика і пропаганда здорового способу життя. Кожна людина повинна знати, скільки вона може випити і для чого це робить. За кордоном під такі програми пропаганди виділяють великі кошти. Це мають бути не три роки дії програми, а постійний процес. Щоб особистість дитини сформувалася під дією такого виховання. В інших країнах є психологи в садочках, дуже добре розвинена соціальна служба. Там не буває так, щоб людина після лікування від алкоголізму не пройшла реабілітації. А у нас алкоголіка з вулиці привезли після судомного нападу, з інтоксикацією. Привели його до тями, і за 12 годин цей чоловік кричить, що ми не маємо права його тримати. Іде геть. Примусове лікування у нас може бути тільки через суд. За сім років, що я тут працюю, жодного пацієнта до нас не скерували в судовому порядку.
Що дасть програма протидії алкоголізму, яку недавно схвалила обласна рада?
— Депутати прислухалися до нас і зрозуміли, що області потрібен реабілітаційний центр. Там працюватиме зовсім інша команда — психологи. Після лікування у стаціонарі, коли алкоголіку знімуть фізичну залежність, він зможе працювати, відпочивати і паралельно відвідувати курси адаптації. Психологи працюватимуть також із сім'єю залежного. Планують, такий центр буде на Кульпарківській, де зараз є наш стаціонар, поряд із психіатричною лікарнею. Щоправда, на цей рік коштів на нього не виділили. Хочуть випустити лише брошури, агітаційні листівки.
Важливо, щоб на підприємствах була квота вакансій для людей із залежністю. Реабілітаційний центр міг би скеровувати їх на роботу. Тоді б алкоголіки швидше адаптувалися у суспільстві.
На лікування ресурсів вистачає?
— Їх завжди мало. Багато пацієнтів до нас потрапляють застрахованими, тоді медикаменти оплачує страхова компанія. Деякі підприємства допомагають нам технікою, будматеріалами для ремонтів. Торік за 360 тисяч гривень купили дуже дорогий аналізатор на визначення ступеня сп'яніння. Заробили на нього платною послугою: проводимо огляд і видаємо сертифікати для певних професій — суддів, водіїв, електриків. Ми єдиний в Україні диспансер, який має цей аналізатор. Іде Євро. Ніхто, крім нас, не подумав, скільки у нас буде фанатів, які питимуть пиво і хуліганитимуть. А де їх обстежувати?
Скільки можна пити, щоб не зашкодити собі?
— Кожен повинен знати, скільки може випити, аби зберігати людське обличчя і керувати собою. І не переступати цю межу. Алкоголь не можна вживати систематично. Не можна кожен день навіть по 20 грамів пити. Ні щотижня по п'ятницях напиватися до краю.
Як ви знімаєте стрес?
— Вдихнути, затримати подих — видихнути. І так три рази. Можу пити лише червоне вино і коньяк. Горілки ніколи не пробувала, на запах не переношу. Але вино червоне є вином, тільки якщо його ціна від 80–100 гривень і вище. Коньяк не повинен пахнути спиртом. Якщо є такий запах — краще випийте горілки.
Чи не важко жінці на такій роботі, особливо з пацієнтами-чоловіками?
— Погладжу по ручці, по спинці. Кажу, який ви гарний чоловік. Ходімо, ви приляжете у нашій палаті, вам поставлять крапельницю, і все буде добре. І він спокійно іде. Дуже люблю свою професію. У мене переважно управлінська робота. Але спеціально залишаюся після шостої, щоби попрацювати з пацієнтами. Вони мають мій мобільний. Робочий день у мене починається о 7.30, коли вони дзвонять — радяться, питають. Один говорив, що мене боїться. Ото, кажу, повісь мою фотографію у себе вдома, і як захочеться випити — дивися на мене. Він у цей момент сфотографував мене на мобільний. Фото повісив на холодильник, де стоїть горілка.
1 
1
Коментарі